Та позаяк блохи й комарі є нашими запеклими ворогами, то не слід припиняти з ними війну, і щоби ми постійно воювали з ними, нам наказує Бог. Хтось міг сказати Дон Кіхотові в намаганні переконати його не переслідувати бліх та комарів людської породи, що орел не ловить мух — aquila non capit muscas, — але Дон Кіхот учинив би помилку, якби послухався цієї поради. Мухи, а надто мухи отруйні, виділяють активні ферменти, які ефективно поліпшують травлення орла.
І справді, та сама отрута, яка, коли впорснути її в судини, що утворюють систему кругообігу нашої крові, нас обпалює і завдає нам великої шкоди або навіть може заразити нас сифілісом і вбити, ця ж таки отрута, якщо прийняти її через рот, не тільки є нешкідливою, а й може посприяти тому, щоби наше травлення відбулося швидко й надійно. І саме завдяки отруті цих мух, що допомагає травленню, мух, яких орел поглинає під час свого полювання разом із їхніми жалами, він дістає можливість, очистивши свій шлунок, дивитися у вічі сонцю.
Чи не думаєте ви, що він зможе укласти душу й життя у справу, за яку він береться з кохання до Дульсінеї і яка увінчає нас славою не лише на нинішній час, а й на майбутні віки, якщо ми не вкажемо йому на все те сміття, що захаращує те місце, де ми їмо, спимо та живемо? Найкращою книжкою з Усесвітньої Історії, найдовговічнішою, і найдетальнішою, і найправдивішою книжкою з історії світу була б така, автор якої зумів би розповісти з усією життєвою складністю та глибиною про чвари, плітки, інтриги та махінації, що відбуваються в Карбахосі-де-ла-Сьєрра, селі на триста жителів, з його алькальдом та алькальдесою, учителем і вчителькою, секретарем і його нареченою, з парохом та його жінкою, дядьком Роке й тіткою Месукою, причому всі вони виступатимуть разом із хором, що складається з представників обох статей. А якою насправді була Троянська війна, завдяки якій ми маємо «Іліаду»?
Проте мухи, блохи та комарі можуть нічого не боятися, бо ми ж бачимо — нам не до них: хай там які події з їхніми інтригами та плітками відбуваються в тому місті, про яке я пишу, чи існує якась інша можливість так чи інак і під тією або іншою назвою донести їх до нащадків, якщо не вдасться мені або комусь іншому, хто, як і я, кохає Дульсінею, змалювати їх, відзначивши тільки їхні універсальні та вічні характеристики?
Тисячу разів я казав собі та повторював, що найбільше та найтриваліше в мистецтві й літературі будувалося з обмежених матеріалів, і всім відомо, що, коли ми програємо в екстенсивності, ми виграємо в інтенсивності. Але річ у тому, що, виграючи в інтенсивності, ми також виграємо і в екстенсивності, хоч би яким парадоксальним це нам здавалося: і ми виграємо також у тривалості. Атом — вічний, якщо існує атом. Те, що належить одній людині, належить і всім людям; найіндивідуальніше є найзагальнішим. І я, зі свого боку, волію бути вічним атомом, аніж швидкоплинною миттю в історії Всесвіту.
Абсолютно індивідуальне є абсолютно універсальним, бо навіть у логіці ми ототожнюємо індивідуальні висловлювання з загальними. Методом виключення ми приходимо до суспільного договору Жан-Жака Руссо[91], до безперої двоногої істоти Платона[92], до homo sapiens Ліннея[93] або до вертикального ссавця сучасної науки, тобто до одного з визначень людини, яка не перебуває ні тут, ні там, ні в теперішньому часі, ні в минулому, не перебуває ні в якійсь певній точці простору, ні в якомусь певному часі, а тому є homo insipidus[94]. І тому, що більше й тісніше прив’язується діяльність людини до якогось обмеженого простору й обмеженого часу, то універсальнішим і тривалішим стає божественний подмух, який вихоплюється з її душі, — у міру того як вона поривається до вічності та нескінченності. Найбільшою брехнею історії є так звана всесвітня або універсальна історія.
Подивіться на Дон Кіхота: Дон Кіхот не поїхав до Фландрії і не сів на корабель, який би доправив його до Америки, він не брав участі в жодній із великих історичних подій свого часу, він мандрував лише по запилюжених дорогах своєї рідної провінції Ламанча, прагнучи допомогти всім, хто зустрічався йому на цих дорогах і хто потребував його помочі, він захищав скривджених і карав винних. Його серце підказувало йому, що, перемігши вітряки Ламанчі, він тим самим перемагав і всі інші вітряки у світі, а покаравши багатія Хуана Лантуха, він тим самим покарав усіх багатіїв, безжальних і жадібних. Бо не випадає сумніватися, що в той день, коли буде переможено цілком і повністю якогось лиходія, лиходійство почне зникати з лиця землі, й незабаром повністю зникне з неї.
91
Жан-Жак Руссо (Jean-Jacques Rousseau, 1712–1778) — французький письменник і філософ, одним із його творів є «Про суспільну угоду, або Принципи політичного права» (Contrat social, ou Principes du droit politique, 1762).
92
Платон (бл. 427 — бл. 348 до н. е.) — один із найвідоміших давньогрецьких філософів, засновник філософського ідеалізму.
93
Карл Лінней (Cari Linné, 1707–1778) — шведський природознавець, який у своїй класифікації тварин виділив людину в окремий вид homo sapiens.