Як і того разу, я потрапив на облавок і спорядив свій другий пліт, але, маючи вже досвід, зробив його менш неоковирним і не перевантажував його, однак кілька корисних речей я ним перевіз: по-перше, з запасів теслі знайшлися дві чи три торбини з цвяхами та ґонталями, велика підойма, десяток-другий тесаків і – найважливіше – брус. До цього я додав дещо із запасів гармаша, передусім два-три лапаті залізні ломи, дві бочки куль до мушкетів, сім мушкетів, ще одну мисливську рушницю й трохи пороху до неї, велику торбину шроту та рулон аркушевого олива, хоча він виявився надто важким, і я не подужав його підняти на линві й перенести на пліт.
На додачу, я позабирав з корабля увесь знайдений чоловічий одяг, запасний топсель для фок-щогли, гамак та трохи постільного причандалля, – усе це я поклав на пліт і доправив на берег, на превелику собі втіху.
Я потерпав, що, коли я подамся на корабель, хтось може зжерти увесь мій провянт, проте, повернувшись, я чужих слідів не знайшов, але на одній скрині сиділо щось, схоже на дику кішку; коли я попрямував до звіряти, воно трохи відбігло й зупинилось. Воно сиділо спокійно й сумирно та дивилось мені просто у вічі, ніби хотіло познайомитися. Я намірився на нього з рушниці, але воно не зреаґувало й не зворушилось і не нашорошилось, – тоді я відламав і кинув йому шматочок сухаря, хоча, між, мої власні запаси були вельми обмежені, однак я таки поділився зі звірям, і воно підійшло, понюхало та з’їло й знову ласо подивилося на мене, але я чемно подякував, бо й самому не було чим розкошувати, і звіря подалося геть.
Отож доправив я і вдруге вантаж на берег, – хоча волів би радше відкрити ті чималі й важезні порохові бочки та попереносити порох просто у зарядних мішечках, проте вирішив спочатку нап’ясти намет із вітрила та нарубаного жердя; до намету я заніс усе, що зіпсувалося б від сонця та дощу, а кружма нього понаставляв порожні скрині й бочки, забезпечуючи себе від наглого нападу людини чи звіра.
Відтак я заблокував вхід до намету і затулив його зсередини дошками та поставив ставма скриню, щоб підперти з другого боку, розіклав ліжницю на землі, поставивши боком велику скриню; розстелив долі постіль, біля голови поклав два пістолі, а здовж ліжниці –рушницю та нарешті поклався на постіль і тихо спав усю ніч, бо утома вкрай зморила мене; попередньої ночі я спав замало й цілий день працював до синього поту, доправляючи ото все з корабля на берег.
Такого розмаїтого схову на одну людину, либонь, ніхто ніколи не мав, проте мені кортіло більшого, бо, доки корабель стирчав на відмілині, з нього можна було ще багато чого взяти, і тому щодня у відплив я діставався на облавок і щось собі брав, особливо за третім разом, коли я забрав найбільше усілякого наряддя – і мотузи, і линву, і шмат запасної таші для ремонту вітрил у разі потреби, й бочку відвологлого пороху. Власне, я позабирав геть усі чисто вітрила – від першого до останнього, – лишень довелось їх розкраяти й щоразу везти скільки подужаю, бо вітрила з них вже не зробиш, а полотно мені придасться.
Та найбільшою втіхою по всьому було те, що я знайшов, – бо після п’ятьох-шістьох наворотів годі було відшукати щось путяще, – і знахідною цією виявились гоґсгед[11] з хлібом, три барильця рому чи оковитої, ящик цукру й бочка питльованого борошна, – це диво-дивне, бо вже кинув шукати харчі, гадаючи, що решта підмокла. Я хутко повиймав хліб з гоґсгеду , позагортав купками в покраяні вітрила і вже та подоправляв на берег..
Наступного дня, вже забравши з корабля щозмога, я подався туди по линви й мотузи. З двох великих линв поробив урізки й разом зі швартовим та купою металовиробів доправив на берег; тоді зрубав реї шпринтового вітрила й бізані та ще якісь деревинки і злагодив чималий пліт, на який повантажив усе добро та рушив до берега. Але цього разу з рук ішло, а не в руки: пліт виявився неворушкий і перевантажений, у бухточці, де я решту свого набутку вивантажував, він і зовсім стерна не слухався, перевернувся, і я з усім вантажем опинивсь у воді. Щодо мене – невелика біда, бо берег поруч, а ось вантаж здебільшого пропав, надто металовироби, які, я сподівався, будуть мені у великійф пригоді; щоправда у відплив я позбирав більшість урізків линви й деякі залізяки, хоч довелося до цього докласти багато праці, навіть пірнати по всячину, що мене вкрай знесилило. Потому я щодня бував на облавку й переправив усе, що зміг, на берег.
Минав тринадцятий мій день на узбережжі; за цей час я одинадцять разів побував на кораблі і доправив на берег усе, що міг сам подужати, хоча, якби погода ще протрималася, я розібрав би й перевіз весь корабель. Та ось, готуючись до дванадцятого навороту, я помітив, що вітер дужчає, однак у відплив я знов добувся на корабель і вельми ретельно обшукав каюту, нічогісінько більше не знайшовши, аж ось в око впала замикана шафка з шухлядами, що в одній з них я відшукав дві-три голюри, великі ножиці, десять-дванадцять ножів і виделок, а в іншій – біля тридцяти шести фунтів грішми – трохи європейських монет, трохи бразильських, трохи песо, трохи золотих і срібних монет.