Я тимчасово відклав свої плани переселення і шукав спосіб, особливо у той день, потрапити на корабель, та ба – усередину намився пісок. Але я вже навчився не зневірятися відразу і вирішив геть розібрати корабель, – у кожному разі мені будь-що придасться.
3 травня. Відпиляв частину бімсу, котрий, гадав я, стягував квартердек докупи; я пропиляв його, вигріб побільше піску з того боку, що був вищий, але почався приплив, і довелось наразі припинити роботу.
4 травня. Ловив рибу, але не піймав жодної, яку ризикнув би з’їсти; ловив, доки не стомився, а коли вже лаштувався покинути це діло, піймав молодого дельфіна. Волосінь у мене була з каболки, а гачків не було, але собі на прохарчування я ловив достатньо риби – сушив на сонці та їв.
5 травня. Працював на розваленому кораблі й розпиляв ще один бімс. Відірвав від палуби три великі соснові дошки, позв'язував і пустив пливом до берега, коли почався приплив.
6 травня. Працював на розваленому кораблі; узяв кілька залізних засувок та інші металеві вироби. Повернувся додому виснажений тяжкою працею й хотів усе це кинути.
7 травня. Знов пішов на корабель без наміру працювати, побачив, що він геть розвалився під власною вагою через те, що я перепиляв бімси; деякі деталі лежали окремо; я зазирнув у трюм, але там не було нічого, крім води й піску.
8 травня. Прихопив на корабель ломом, аби розібрати палубу, яка височіла над водою і на якій більш не було піску. Я вийняв дві дошки й доправив їх на берег у приплив. Лом залишив на кораблі, щоб не носити його з собою наступного дня.
9 травня. Ходив на корабель і ломом проломив хід усередину, надибав кілька бочок і вивільнив їх ломом, але відкрити не зміг. Надибав також сувійне оливо англійського виробу, зрушив його з місця, але воно було настільки важке, що винести його я не зміг.
Від 10 до 14 травня. Щодня ходив на корабель і взяв багато деревини – дощаної й зовнішньої обшивки – та два-три гандредвейти заліза.
15 травня. Взяв з собою два тесаки, щоб спробував відрубати шмат від сувою олива, приклавши лезо одного тесака, й б'ючи по ньому іншим; але сувій лежав на півтора фута у воді, і мені не вдалося бити по тесакові з належним зусиллям.
16 травня. Уночі дув навальний вітер, і вода продовжувала розвалювати корабель, але я затримався в лісі, полюючи на голубів, і через приплив на корабель не потрапив.
17 травня. Бачив удалині, милі за дві, кілька уламків, прибитих вітром до берега, й вирішив подивитись що воно таке, – виявилось, що це корабельний виходок, але його я не подужав забрати.
24 травня. Аж досі я щодня працював на кораблі; насилу дещо розворушив ломом; щойно почався приплив – на поверхню спливло кілька бочок та дві матроські скриньки, хоча відбережний вітер увесь час відганяв їх у море, а прибилося в берег лише кілька деревиняк і Але вітер дув з острова, і того дня ніщо не припливло до берега. Зате сьогодні прибило кілька уламків та чималу діжку, в якій лишилося трохи бразильської свинини, хоча морська вода й пісок і те попсували. Так я день у день працював до 15 червня, крім часу на здобуття їжі, – я завжди прилаштовувався робити це у приплив, аби відплив використовувати для роботи; на цей день я нагромадив достатньо всілякої деревини, вкривної дошки й залізяччя на добрий човен, аби ще знаття, як до того братися, а ще за кілька разів назбирався майже гандредвейт аркушевого олива.
16 червня. Надибав на узбережжі велику прісноводну чи морську черепаху. Це сталося вперше, але, як з’ясувалося згодом, мені просто не таланило, бо на протилежному боці острова їх можна було щодня брати сотнями, хоча те відкриття мені дарма не минулось.
17 червня. Цілий день готував черепаху. Я знайшов у ній шістдесят яєць, а її м’ясо здалось мені смачнішим і приємнішим за будь-яке інше в моєму житті, бо відколи я вийшов на берег у цій жахливій місцині я споживав лише козлину й пташине м’ясо.
18 червня. Дощило увесь день, і надвір я не потикався. Дощ здався холодним, а мене наче студило, хоч я знаю, що це незвично на цих широтах.