2 липня. Повернувся до лікування усіма трьома способами: усе в тих самих кількостях, тільки питва удвічі більше.
3 липня. З нападами покінчено, хоч остаточне одужання настало лише за кілька тижнів. Доки оклигував, я подумки раз по раз повертався до написаного в Святому Письмі «Я визволю тебе» і тяжко переживав неможливість свого визволення, що не давало навіть підстав для сподівання, але в той час, як я себе знеохочував такими роздумами, мені спало на думку, що я забуваю про вже доконане вибавлення; натомість варто було спитати себе: «А хіба мене дивом не вибавлено від хвороби, врятовано з найнебезпечнішого і страшного стану? І це пройшло повз увагу? Я нічого до цього свого не доклав! Бог мене врятував, а я Його не прославив, тобто я й не подумав подякувати за визволення, – як же тоді сподіватись на більше визволення?» Я вельми цим перейнявся, уклякнув і подякував Богові за одужання.
4 липня. Уранці взяв Біблію та почав її читати з Нового Заповіту і поклав собі робити так щоранку і щовечора, не визначаючи наперед кількість розділів, – читати стільки, скільки читання пориватиме мою думку. Незабаром після того, як поважно взявся до цього, я побачив, як серце моє глибоко й щиро переймається гріховністю мого життя в минулому. Пригадався сон і слова: «І все це не привело тебе до покути»[17] уроїлися в голову. Я щиро благав Бога дати мені покутувати, і одного дня сталося з волі Божої, коли я дійшов до слів: «Він піднесений як Князь і Спас, щоб дати покаяння і відпущення гріхів»[18]. Я кинув книгу і –серцем полинув до Бога і руки здійняв у радісному захваті та голосно закричав: «Icyсе, сину Давида! Ісусе, піднесений, як князь і Спас! Дай мені покаяння!»
Це була перша справжня молитва в моєму житті, бо тепер я молився з відчуттям свого стану та істинного погляду Писання на надію, що спиралась на заохоту Слова Божого, – отепер я почав сподіватись, що Бог мене почує.
Тепер я почав трактувати згадані вище слова: «І клич до мене за лихої години, я визволю тебе» зовсім по-іншому, бо раніше я розумів визволення лише як вибавлення з нинішньої неволі, – тут ніхто мене не ильнував, а проте для мене це найгірша у світі в'язниця. Однак тепер я на все дивився по-іншому: моє минуле мене жахало і гріхи здвалися такими несамовитими, що душа благала в Бога лише вибавлення від тягаря провини, котрий позбавляв мене спокою. Самітне життя мене не вельми обходило. Про це я не думав і в молитвах не згадував, – то все дрібниця в порівнянні з тим, про віщо мені йшлося. Я пишу про це, аби читач зрозумів, що коли йдеться про найважливіші речі, то вибавлення від гріхів благодатніше, ніж вибавлення від знедолі.
Та годі вже з цим – повертаюсь до щоденника.
Життя моє йшло на лад: не те щоб праця легшала, але думкам стало спокійніше, вони впорядковувалися під впливом регулярного читання Писання й молитов до Бога, звертання до високих матерій, і на душі стало лагідніше, ніж будь-коли раніше, повернулося здоров'я та сили, я з більшим завзяттям заходився забезпечувати себе всім необхідним, аби життя моє унормувалося.
З 4 до 14 липня я ходив здебільшого з рушницею, але помалу – розходжуючись після нападу хвороби, бо важко собі уявити, наскільки я підупав і охляв. Курування, яке я придумав, було цілком нове: ніхто від трясовиці його не застосовував; та й після своїх експериментів я такого нікому не порадив би, – бо напади воно справді зняло, але дуже знесилило мене, і ще деякий час по нервах і кінцівках пробігало тремтіння. Іще це лихо мене навчило, що не слід залишатись просто неба в дощову пору, особливо коли дощ супроводжується бурею чи ураганним вітром, а що дощ у посушливу пору майже завжди супроводжувався бурею, я зрозумів, що він набагато небезпечніший за дощі у вересні та жовтні.
Розділ VII. Досвід на ниві ведення сільського господарства
Вже понад десять місяців жив я на цьому жалюгідному острові. Надії на порятунок не було, і я був переконаний, що жодна істота людської подоби ніколи не ступала цю землю. Тепер, коли я нібито повністю убезпечив своє житло, треба було ретельніше дослідити острів і подивитись, чи не знайдеться щось нове й корисне для мене.
18
Насправді в Новому Заповіті читаємо: «Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів», Звершення апостолоів, 5 : 31 (