Ось вони вмикають готельне тіві,
а там репортери по лікті в крові,
і якийсь дуболом із геройським таблом
застосовує лом у боротьбі зі злом.
І диктор коментує мінтовські понти,
й намагається щось у цих кишках знайти,
показує машину з мін’юстівським босом
і печального Флакона з паленим баблосом.
+
Один із друзів говорить на це:
«Головне — це завжди зберігати лице.
Тут хоч куди, далеко не ходи,
ця країна, мен, має дві біди:
мудаки, адвокати і другі неадеквати
завжди уміють чимось здивувати».
І коли Флакон
здає їх телефон,
вони говорять стосовно всіх цих реформ:
«Камон, мен, давай без імен.
Що ти устроїв тут оперу «Кармен»?
Давай, босяк, це по ходу твій косяк.
Без потреби після себе залишати висяк.
Хей, ліміта, в тебе шанс — один зі ста.
Пересидиш на Анталії різдвяні свята.
Бабки можете залишити собі.
Успіху вам у суспільній боротьбі».
+
А ребе, вислухавши їх, сказав:
«Кожен порт і кожен вокзал,
кожне шосе, що лежить між полями,
так само поєднує, як і розділяє.
Головне — це свобода як
моральний закон.
І взагалі —
як можна мати справу з таким мудаком?
То в чому ж, питається,
загадка ця?
Загадка виключно у волі творця.
І коли ми співаємо свої псалми,
він дивиться на нас із космічної пітьми.
Слухає наші співи сумні.
Іноді підспівує.
Іноді — ні».
Переливання нас робить байдужими до крові…
+ + +
Переливання нас робить байдужими до крові.
Щоб бути зрозумілим, мало знатись на мові.
Слова — вони, як вина: завжди знищують пам’ять,
хоча бувають десертні, а бувають столові.
П’ять років я жив у цьому спальному районі.
П’ять тисяч мирян тут зранку моляться Мамоні.
П’ють кров Господню, зазирають у безодню,
годують драконів на державному кордоні.
Господь був поруч, він заходив у гості.
Коли ми трапили із ним на безлюдний острів,
він мав при собі чотири томи «Капіталу»,
я — рибні консерви і гральні кості.
Але Господь мені сказав: «Для чого консерви?
Головне, — сказав Господь, — наші внутрішні резерви».
За тиждень він був винен мені свої талони
і плюс десятину з кожної церкви.
Він казав: «Усе, що втратив, ще можливо відіграти.
Ми не можемо впливати на здобутки і втрати.
Удача — це вбивця, що ламає нам суглоби.
Плюс заряджені для нас ігрові автомати.
Спробуй заховатися від власної удачі.
Всі кола пекла однаково гарячі.
Не так важливо, хто сидить в радіорубці.
Головне — які ти сам вибираєш передачі.
Самотність — пора для несподіваних рішень.
Вернусь живим додому — питиму тиждень.
Злий і живучий битимусь в падучій,
сидітиму в темряві й лякатимусь тиші.
Забудь про обачність, забудь про обережність.
Нами так чи інакше рухає залежність.
Жодна з конфесій не позбавить депресій,
якщо ти бачив місце, де згортається безмежність.
Повернемось додому, до мирної праці.
Найгіршу судому лікують медитації.
Наше минуле — це кохання й хвороби.
Життя цінує юних і хоробрих.
Ніхто нікого не чекає і не кличе.
Наше майбутнє — безтурботне і вбивче.
Наша любов — листя звіробою.
Найбільша спокуса — залишитися собою».