Юрій Вухналь
Життя та діяльність Федька Гуски
Зміст
Життя й діяльність Федька Гуски
1. Трудовий день Федька Гуски
2. Як Федька Гуску в театрі качали
3. Лист Федька Гуски
4. Любов Федька Гуски
5. Федько Гуска про нові методи
6. Федько Гуска «експонат»
7. Федько Гуска в загсі
Ініціятива
Гинуть традиції
«Полова проблема»
На груші
Надзвичайні збори
Ех!
Оповідання цапа Бородатого
[Від редакції]
В середині 20-тих років, в Харкові, в редакції «Селянська Правда» що її редагував голова спілки селянських письменників «папаша» Сергій Пилипенко, замордований пізніше в НКВД, можна було постійно бачити молодого юнака, який штильгулькав на одну ногу. Вигляд у нього типовий для сільського комсомольця. То був плужанський початківець Юрій Вухналь. Він виконував у «Плузі» обовязки курієра і ніхто тоді напевне не догадувався, що з Вухналя вийде талановитий і надзвичайно кольоритний гуморист. Пізніше, коли Вухналь став уже відомим, його можна було часто бачити в товаристві визначного поета Олекси Влизька, розстріляного з групою українських діячів після вбивства Кірова. Вони дружили, і Вухналь дуже вправно допомагав глухонімому Влизькові розмовляти з співбесідниками. Після розстрілу Влизька зник і Вухналь. Він і Влизько, як і всі талановиті наші письменники був у літературній опозиції і не хотів вступати до ВУСППУ (Всеукраїнська Спілка Пролєтарських Письменників), яку очоляла зарозуміла людина та бездарний драматург Іван Микитенко, і в яку входили так само мало обдарені, зате дуже запобігливі перед «генеральною лінією» партії карієристи від літератури.
Вухналь зійшов з літературного життя ще дуже молодим і нам здається, що колиб його письменницька діяльнісь не була так трагічно перервана, то він виріс би в одного з найбільших українських гумористів. Його кольоритний і пластичний гумор, незрівняний у нашій пореволюційній літературі та тонкий психольогізм і глибокий соціяльний зміст образів виносить творчість Вухналя далеко за рамці звичайної гуморески. Хто зна, чи виріс би з нього за сприятливих умовин український Чехов, тільки з більш веселою вдачою і без жадного натяку на моралізування.
В 1929 р. Державне Видавництво України видало «Гуморески» Вухналя. Туди увійшли найголовніші і найкращі його твори. Там теж було поміщено «Життя й діяльність Федька Гуски».
Редакція.
Життя й діяльність Федька Гуски
1. Трудовий день Федька Гуски
Зустрів я недавно свого давнього товариша – Федю Гуску. Сумний він та невеселий. Питаю:
– Чого, Федю, на життя так невесело дивишся?
Сів біля мене Федя, плюнув через губу (за давньою звичкою) та сумно-пресумно:
– Ех, братішка, умов для праці немає, затирають нас, кожен тобі пакость норовить підстроїти, бюром лякає, хуліганом узиває!
– ... Дома то й спокою тобі не дають, – казав далі Федя. – Прокинувся я вчора ранком, а мати ще снідати не зварила. І сказав я їй усього два слова: Мовляв, мамашо, пора вам продукційність праці підвищити, пораєтесь біля печі років тридцять, а кваліфікації ні на копійку.
А вона Й скипіла:
– Тобі й їсти не слід би давати, – бродиш, як барбос той...
– Киньте, – кажу, – мамашо, бухтіти. Не розумієте потреб сьогоднішнього дня, то й не сікайтесь. А не дасте снідати, сам у погріб піду Й молока нап'юся.
Мати за чаплю та в опозицію:
– Я тобі голову розвалю!
І стало мені образливо, і подавсь я геть із хати. Іду собі вулицею, гульк – лежить проти двору баби Одарки собака – хвіст одкинув й очі заплющив.
Не інакше, – думаю, – як скажений, одвернись тільки, а він тебе за ногу цап – і пропадай, Федьку Гуско, не на фронті, а в оточенні мирному.
Думаю – вбити треба, поки людей не поколошкав. Узяв каменюку й ахнув його – так він і не тріпонувся.
Як вибігла тут баба, як заголосить:
– Та чи він тебе чіпав? За що ти собаку безневинного погубив, барбос ти іродський?
Підступив я до неї та на вухо:
– В ГПУ хочеш? Ти бачила, як він очима водив та як хвіст одкинув? Та він у тебе самасшедчий!
А воно мені:
– Сам ти самасшедчий!
Досадно мені стало – як ти її переконаєш? – повернувся й пішов до сельбуду.
– Слиш пацан, – питаю піонера, в сельбуді хто є?