IAN FLEMING PUBLICATIONS LIMITED
live and let die © Ian Fleming Publications Limited, 1954
The moral rights of the author have been asserted
Права автора захищені.
«JAMES BOND» і «007» є зареєстрованими торговими марками
компанії «Danjaq LLC» і використовуються згідно із ліцензією
від «Ian Fleming Publications Limited».
Всі права захищені.
«Ian Fleming» логотип і «Ian Fleming signature» є зареєстрованими
торговими марками компанії «The Ian Fleming Estate»
і використовуються згідно із ліцензією від «Ian Fleming
Publications Ltd».
Переклала Ірина Бондаренко
Ілюстрації Олега Кіналя
Охороняється законом про авторське право.
Жодна частина цього видання не може бути відтворена
в будь-якому вигляді без дозволу видавництва.
www.ianfleming.com
Навчальна книга ― Богдан, просп. С. Бандери, 34а,
м. Тернопіль, 46002, тел./факс (0352) 52-06-07; 52-05-48
office@bohdan-books.com www.bohdan-books.com
Збут: (0352) 43-00-46, (050) 338-45-20
Книга поштою: (0352) 51-97-97, (067) 350-18-70, (066) 727-17-62
mail@bohdan-books.com
м. Київ: (044) 296-89-56; (095) 808-32-79, nk-bogdan@ukr.net
У другому романі «Бондіани» славетний
«агент 007» отримує нове завдання — вилетіти на Ямайку, щоб встановити походження золотих монет, котрі нелегально потрапляють на американський ринок. Йому протистоїть чорношкірий велет «Містер Біґ», суперник розумний
і талановитий. Двобій обіцяє бути запеклим...
Бонда підстерігатиме безліч небезпек:
акули і баракуди, скорпени та електричні скати, бомби-«ананасики» та озброєні
до зубів бандити...
Але в кінці небезпечного шляху на Джеймса
чекатиме справжня коштовність —
дівчина на ім’я Солітер...
Червона доріжка
У житті таємного агента бувають моменти справжньої розкоші. Трапляються такі завдання, при виконанні яких від нього вимагають грати роль істинного багатія — рідкісні випадки, коли він насолоджується комфортним життям, аби стерти з пам’яті всі хвилини небезпеки та подих смерті; є й часи — як оце зараз — гостювання на території союзницької спецслужби.
Із тієї миті, як «Стратокрузер»1 британської авіакомпанії Б.О.А.К.2 приземлився в міжнародному аеропорту Айдлвайльд, до Джеймса Бонда ставилися, наче до принца з королівської родини.
Полишивши судно разом з іншими пасажирами, він невідворотно потрапив у руки добре відомого чистилища, котре йменується імміграційною, митною та санітарною службами Сполучених Штатів.
І подумав, що на нього чекає, принаймні, година перебування у задушливій брудно-зеленій кімнаті, в якій смердить спертим повітрям, застарілим потом та де ширяє почуття провини. Страх тут завис усюди: перед усіма зачиненими дверима з написами «Вхід заборонено», за якими причаїлися дуже уважні люди; перед папками та стрекотливими телетайпами з терміновими повідомленнями у Вашингтон, Бюро боротьби з наркотиками, в контррозвідку, Держскарбницю і ФБР.
Ідучи бетонним майданчиком та зіщулившись від холодного січневого вітру, побачив власне ім’я, що висвітлилося на табло: «Бонд Джеймс. Британський дипломатичний паспорт № 00944567» — коротка затримка — й відповіді, що надійшли від різних апаратів: «не значиться». І висновок ФБР: значиться — перевіряємо — зачекайте. Далі відбудуться поквапні консультації ФБР із ЦРУ й спалахне відповідь: «ФБР — Айдлвайльду»: «Бонд: О’кей. О’кей» — і ввічливий чиновник на виході поверне йому паспорт зі словами: «Бажаю вам приємного перебування в нашій країні, містере Бонд!»
Бонд здвигнув плечима і через турнікет попрямував услід за іншими пасажирами до дверей із табличкою «Санітарна служба США».
Для нього це лише звична втомлива процедура, але неприємно було знати, що його досьє — в руках іноземної держави. Анонімність — головний принцип такої діяльності. Кожна ниточка його справжнього «я», що потрапляла в будь-яке досьє, неминуче зменшувала цінність агента і в кінцевому підсумку загрожувала життю виконавця. Тут, в Америці, вони знали про нього все: тож почувався негром, в якого лікар-шаман відібрав власну тінь. Він цілковито був у руках інших. У цьому випадку то друзі, однак....
— Містере Бонд?
Приємного вигляду невиразний чоловік у простому одязі вийшов із тіні будівлі Санітарної служби.
— Мене звати Геллоран. Приємно з вами познайомитися!
Вони потиснули один одному руки.
— Сподіваюся, добре долетіли? Чи не пройдете за мною?
І повернувся до чергового офіцера поліцейської охорони аеропорту, який стовбичив біля дверей.