Посилення кримінального елементу слюсарів у нашому парламенті, на жаль, ще неповне. Закони зеків будуть перенесені на все наше суспільство. Як у свій час зробив гопстопнік Сталін, також професійний рецидивіст. І жодних рефлексій більше: це як у зоні – там нема різниці, ким ти був у своєму житті, всі живуть «по понятіям».
Віра і жлобство
Цього літа був створений Єврейський Європейський парламент, а потім відбувся Всесвітній з’їзд раввинів у США – відкрито, на 90тисячному стадіоні, по ящику показували це потрясне видовище, коли зібралося стільки місцевих богослужителів (ось істинна демократія, не те що в нас попи на собор надсилають лише представників вищого духовенства, а до стадіонів ще й досі не додумались). Це абсолютно справедливо і масово роблять. А для чого? Всезагальні такі збори надихнуть цей загал до нових концепцій на благо людства. Адже попередні глобальні тези – християнство і комунізм – поволі занепадають, а людство вимагає чогось нового. Не запропонуєш же їм юдаїзм – бо він для богообраного народу. Тепер усі можуть зрозуміти, що є божий народ і є небожий народ. Перший походить од Бога, а останній походить від мавп. Для того, щоби глобалізація тривала, потрібно щоби хтось керував небожим народом, вів його впевнено до істини, добробуту, матеріального покращення життя – якась сила мусить ці процеси спрямовувати. Й тут треба божому народові поспішати зі своєю новою глобалістичною вигадкою, щоб не було запізно (див. фінальний розділ).
І що важливо, треба зробити так, аби не дати людині відірватися від цього глобалістичного світогляду і мислити поіншому, не бути зверхньою розумною істотою, яка слухає класичну музику.
Була в мене одна знайома – страшенно богомільна жінка, яка поклонялася оцьому нашому Богові азійського походження. І раптом я їй привіз Біблію в українському перекладі, а вона знала Святе Письмо за попередніми церковнослов’янськими текстами.
Колись для того, щоб навернуть південносхідне слов’янство до глобалізації, наші справедливі тодішні варязькі керівники знищили 13 алфавітів і місцеві всі писемності. Винайшли закон: за бересту з місцевим написом – смертна кара. І тому запросили варягиокупанти моравських німців Кирила і Мефодія, аби вони створили нову писемність, так звану церковнослов’янську. В Херсонесі їм трапився один чоловік з Русі, який дав почитати Біблію, вже перекладену поруському. Це їх так потрясло, що вони взяли у свій алфавіт такі літери, як ж, ч і щ, ю, я . Але. Для того, щоб запровадити християнство, була потрібна інша грамота.
Отож, моя знайома взяла до рук Біблію, яку знищили ще за часів Кирила і Мефодія і яку свого часу перекладав Пантелеймон Куліш, а ще Пулюй і навіть НечуйЛевицький. І ця жінка прочитала нарешті ту книжку зрозумілою їй мовою, прийшла до мене та – лясь! – книжкою об стіл: «То що, виходить, Христос був євреєм!?» їй – 70 років, вона все життя вірила, що знає істину. Аж раптом її світ вірувань зруйнувався. Як їй тепер далі жити, за якими тепер принципами? Місцевими? Так їх уже тисячу років нема. Отак «мєстніческая» ідея одібрала в жінки сенс життя. Під яку глобалістичну віру їй, нещасній жінці, тепер піддатися?
Великокультурне жлобство
В Україні є великий праведник – Азаров, який нещодавно заявив ламаною українською мовою, що в країні має бути створено телеканал «Культура» й однойменне радіо і на це не пошкодують великих грошей. Дивовижний збіг, але в нас такі однойменні канали уже існують, ледве жевріють чи животіють, але продовжують свою непотрібну роботу: протиставляють глобалізму місцеву автохтонну культуру. Ясно, що Азаров знає про них, але він має на увазі вже геть нові канали, які пропагуватимуть справедливу тоталітарну всезагальну культуру. Так, як Кирило й Мефодій стерли з лиця землі ті нікчемні абетки непотрібних племен, які чимось були схожі між собою, і це ще більше все ускладнювало, доки не настала єдінонєдєлімая грамотність.
Із тих часів, як не дивно, знайшовсятаки один напис: з часів Київської Русі в стольному граді Києві – береста з написом. Отака була конспірація. А ось вам сюрреалізм рівня Сальвадора Далі – ще знайшли глиняний горщик, у якому слово «горушхна» – гірчиця – написано всередині глека, а не ззовні. Грамотний гончар боявся, що його покарають, але знайшов спосіб донести істину до нащадків й уникнути смертної кари.