…сталінський терор голодом в Україні Конквест вважав водночас знаряддям знищення селянства як класу незалежних землеробів і носія національної свідомості. Опубліковані після проголошення незалежності України архівні матеріали повністю підтвердили оцінку голоду 1932–1933 років як акту геноциду.
Свідчення очевидців і потерпілих від голоду 1932-33 років в Україні.
Матеріали комісії Конгресу США про голодомор 1932-33 років в Україні. (Oral History Project of the Commission on the Ukraine Famine. Volumes I–III. United States Government Printing Office. Washington: 1990.) Комісія Конгресу діяла 4 роки і закінчила свою роботу в 1990-му. Вона випустила збірку інтерв'ю зі свідками і потерпілими від голоду. Загальний об'єм збірки в 3-х томах складає 1734 сторінки, вона містить 210 інтерв'ю, від маленьких (2–3 стор.) до досить об'ємних (15–20 сторінок).
Орест Субтельний. Історія України
Ярослав Грицак. Нариси історії України: Формування модерної української нації XIX–XX ст.
Павло Штепа. Московство
Геннадій Боряк Інтернет-ресурси документально-публіцистичних матеріалів з проблеми Голодомору
Famine-Genocide in Ukraine 1933
(Ukrainian Canadian Congress, Toronto Branch, 1998–2002)
SEVEN MILLION UKRAINIANS WERE STARVED TO DEATH IN THE BREADBASKET OF EUROPE At the same time the Soviet regime was dumping 1.7 million tons of grain on Western markets. The famine was engineered by the Soviet regime. It was an act of genocide designed to undermine the social basis of Ukrainian national resistance.
The Great Famine-Genocide in Soviet Ukraine, 1932–1933 (Holodomor)
Artificial Famine in Ukraine
Командири великого голоду, за редакцією Валерія Васильєва та Юрія Шаповала
Висновки спеціальної комісії Конгресу США з питань дослідження Голодомору 1932–1933 років в Україні
Пам'ятник жертвам Голодмору у Вашінґтоні
(УНІС «Акції до дії»), Press Release, BRAMA, August 5, 2002
Володимир Сергійчук. Як нас морили голодом
На основі невідомих досі матеріалів з колишніх таємних архівів простежено геноцид українського народу в XX ст. Уперше в одному дослідженні мовою документів розповідається про три штучні голодомори, що були організовані в Україні: 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років.
Геноцид Українців
Андрій Куліш. Голодомор 1932–1933: Причини, жертви, злочинці
Вячеслав Давиденко. Сорокоріччя Великого Голоду. 1932-33 р.
Василь Овсієнко. Початок великого терору
Дзеркало Тижня, № 29 (404) Субота, 3–9 Серпня 2002 року
Станіслав Кульчицький. Скільки нас загинуло від голодомору 1933 року?
Дзеркало Тижня, № 45 (420) Субота, 23–29 Листопада 2002 року
Станіслав Кульчицький. Причини голоду 1933 року в Україні по сторінках однієї призабутої книги
Дзеркало Тижня, № 31 (456) Субота, 16–22 Серпня 2003 року
Сергій Козак. За страчених голодом
Дзеркало Тижня, № 46 (521) Субота, 13–19 Листопада 2004 року
Джеймс Мейс (США, Вашингтон). Політичні причини голодомору в Україні (1932—193Зрр.)
ШЕСТАЯ ГЛАВА ИЗ «ЧЁРНОЙ КНИГИ КОММУНИЗМА»
Сторінка Пам'яті Голодомору
Додатки
Аркадій Сидорук Пристрасна правда Роберта Конквеста
Історик повинен знайти й зафіксувати те, що відбувалося в реальному житті, об’єктивно викласти безсумнівні факти в їхньому історичному контексті. Автор вважає своє завдання виконаним. Однак при цьому зберігає за собою право на особистий погляд щодо висвітлення ним фактів. Отже, він не обіцяє зберігати моральний нейтралітет…
Роберт Конквест. «Жнива скорботи»У середині 1980-х років у нью-йоркському видавництві Охford Universitу inc. побачила світ славетна книга Роберта Конквеста «Жнива скорботи». У ній вперше для широкого загалу на Заході було піднято завісу над однією з найбільших трагедій ХХ століття — українським голодомором 1932–1933 років. Коли я читав цю книгу в Америці одразу після її публікації, мене чи не найбільше вразило те, як глибоко вивчив автор нашу національну історію й ментальність українців, пройнявся почуттям щирої симпатії до народу, який став жертвою кривавих соціальних експериментів сталінського режиму. Англійський аристократ за походженням і один з провідних американських кремленологів він одразу став одним із найпереконаніших і найвпливовіших у світі прихильників української справи, а його «Жнива скорботи» і до сьогодні є найфундаментальнішим дослідженням на цю тему.
Не можна стверджувати, як зазначав сам Конквест, що доти не було публікацій про колективізацію й голодомор в СРСР. Однак усі вони мали характер суто документальних видань або ж були розраховані на фахівців. Історії трагедії у справжньому розумінні цього слова не було створено. Це зробив автор книги «Жнива скорботи». В одній з перших рецензій, видрукуваній у «Таймі», впливовий американський тижневик зазначав: «Конквесту вдалося відтворити людські обличчя селян». Дослідник дотримувався принципу (що робить йому честь як історику й людині) — «не зберігати морального нейтралітету». Тож перший великий науковий твір про страхіття українського голодомору не сприймається як сухий трактат. Конквест персоніфікує трагічну історію не тільки тоді, коли йдеться про одного з найбільших деспотів у літописі людства — Йосипа Сталіна та його прибічників, а й коли йдеться про жертви.