«Пророцтво про висихання Євфрату тісно пов’язане з пророцтвом про Армагедон — світову війну, що має скінчитися лише з другим пришестям Христа, який повернеться нагло й несподівано, мов тать у нощі.
«Давайте ж розглянемо факти. В історії, так само як і в Євангелії від св. Івана, світовій війні безпосередньо передує висихання Євфрату, тобто занепад турецької могутності. Одного цього факту було б досить, щоб пов’язати нинішній конфлікт із Армагедоном Апокаліпсису і тим довести, що друге пришестя близько. Але можна навести ще надійніший і переконливіший доказ.
«До Армагеддона має призвести діяльність трьох нечистих духів, або гадів, які вийдуть із пащ Дракона, Звіра та Лжепророка. Якщо ми зможемо встановити, у що втілюються ці три сили зла, то багато в чому пояснимо справу.
«І Дракон, і Звір, і Лжепророк — усіх їх можна розпізнати в історії. Сатана, що може діяти тільки через людей, використав ці три сили у довготривалій війні з Христом, яка сповнила релігійними чварами останні дев’ятнадцять сторіч. Дракон, як переконливо доведено, — це поганський Рим, а дух, що виходить із його пащі, — то дух безвір’я. Звір, що його зображують також у вигляді Жінки, — то, безперечно, папська влада, і папізм — це дух, що вивергається нею. Існує лише одна сила, яка відповідає описові Лжепророка, вовка в овечій шкурі, знаряддя диявола, що діє під личиною Ягняти, і цією силою є так зване «Товариство Ісуса». Дух, що виходить із уст Лжепророка, — то дух Фальшивої Моралі.
«Таким чином, ми маємо підстави вважати, що три злих духи — це Безвір’я, Папізм та Фальшива Мораль. Чи не стали саме вони справжньою причиною теперішнього конфлікту? Відповідь очевидна.
«Дух Безвір’я становить істинний дух німецької критики. Вища Критика, як її зухвало йменують, заперечує можливість чудес, пророцтв та істинного натхнення і намагається трактувати Біблію з позицій об’єктивної науки. Протягом останніх вісімдесяти років повільно, але невпинно дух Безвір’я обкрадав німців, позбавлював їх Біблії й віри, і на сьогодні вони — нація безбожників. Отже, саме «Вища Критика» призвела до цієї війни, бо жодна християнська нація не змогла б воювати так, як це робить Німеччина.
«Тепер ми переходимо до духу Папізму, що спричинився до війни не менш, ніж дух Безвір’я, хоча його вплив, може, й не такий очевидний. Після франко–прусської війни вплив папи у Франції щодалі занепадав, у Німеччині ж він, навпаки, поступово зростав. Сьогодні Франція — це антипапська держава, зате в Німеччині вже існує досить могутня римсько–католицька меншість. Дві держави, що перебувають під контролем папи, Німеччина й Австрія, воюють із шістьма антипапськими державами — Англією, Францією, Італією, Росією, Сербією та Португалією.
Бельгія, безсумнівно, держава папська, і, звичайно, присутність серед союзників такого, по суті, ворожого елемента значною мірою зашкодила справедливій справі, і саме цим пояснюються наші відносні невдачі. Таким чином, аналіз розподілу ворожих угруповань ясно показує, що підгрунтям війни є дух папізму, а повстання в римсько–католицьких районах Ірландії лиш підтверджує цей висновок, очевидний для кожної мислячої й неупередженої людини.
«Дух Фальшивої Моралі відіграв не менш важливу роль у цій війні, ніж інші духи зла. Інцидент із «клаптиком паперу» — найостанніший і найочевидніший приклад прихильності Німеччини до цієї, по суті, нехристиянської, єзуїтської моралі. Мета — німецьке світове панування, і для її досягнення виправдовуються будь–які засоби. Це найсправжнісінький єзуїтський принцип, прикладений до міжнародної політики.
«Тепер тотожність установлено. Як це й було завбачено в Апокаліпсисі, три злі духи з’явилися саме тоді, коли занепад Оттоманської імперії став очевидним, і об’єдналися, щоб призвести до світової війни. Тому пересторога: «Пильнуйте, я прийду, як тать» — стосується нинішньої доби - і вас, і мене, і всього світу. Ця війна неминуче призведе до війни Армагедона і завершиться лише після повернення Г оспода.
«І що ж буде, коли він повернеться? Ті, хто у Христі, говорить нам св. Іван, будуть покликані до Вечері Ягня. Ті ж, кого він захопить у борні проти нього, будуть покликані до Вечері Великого Бога — до цієї похмурої учти, де бенкетуватимуть не вони, а бенкетуватимуть ними. «Бо, — як говорить св. Іван, - і побачив я ангела, що стояв на сонці; і скрикнув він дужим голосом, звертаючись до всіх птахів, що літали в небі: летіть і збирайтеся на Велику Вечерю Божу, щоб пожерти трупи царів і трупи сильних, трупи тисячоначальників, і трупи коней, і трупи тих, що сидять па конях, і трупи всіх людей, і вільних, і рабів, і малих, і великих». Усі вороги Христові будуть убиті мечем того, хто сидить на коні, «і всі птахи живитимуться їхніми трупами». Це Вечеря Великого Бога.