За своїм звичаєм, від якого ніколи не відступав, Айвор залишив вірша у книзі гостей Крома. Він склав цей експромт за ті десять хвилин, що передували його від'їздові. Деніс і містер Скоган неквапом повернулися назад від брами, де розпрощалися з Айвором; у залі, на письмовому столі, вони побачили розкриту книгу для гостей з Айворовим віршем, на якому ще не висохло чорнило. Містер Скоган прочитав його вголос:
Владик прадавніх незбагненний чар — Блиск їх уяви, скрес фантасмагорій В усе проник: явив себе в речах, Сягнув глибин морських й околів горніх.
Зазлотивсь таємниче в крил очах Метеликів, з уявлюваннх оргій Відлюдника, співаючи, промчав.
Мов ураган з дощем, мов клекіт орлій.
Та чари ті, шо п 'є моя душа.
Могутніші. То чари Крома,
Вони — мов дзвонів вечоровий шал.
Мов поклик віших духів і фантомів.
О, вирок злий! Душа — в облозі втрат — Вертає в Кром, шукає там розрад.
— Дуже мило, зі смаком і тактовно, — сказав містер Скоган, коли скінчив читати. — Мене лише трохи непокоять золоті очі крил метелика. Ви знаєте, що таке поетичне мислення, Денісе, то поясніть, прошу.
— Простісінька річ, — відповів Деніс. — Цими словами Айвор передає, що крила чарівні.
— Тепер усе стало абсолютно ясно.
- Іноді доводиться так страждати, — провадив Деніс, — через те, що красиві слова не завжди означають те, що їм належало б означати. От, наприклад, недавно я знищив цілого вірша тільки тому, що слово «кармінативний» не означає того, що йому належало б означати. «Кармінативний» — звучить чудово, еге ж?
— Чудово, — погодився містер Скоган. — І що ж воно означає?
— Це слово я запам’ятав з дитинства, — сказав Деніс. — І дуже його любив. Коли мені траплялося застудитись, мене звичайно лікували настоєм кориці — анітрохи не допомагає, але приємно, його наливали крапля по краплі з вузенької пляшечки — золотистий пекучий напій. На етикетці перелічувалися ного достоїнства, і там його характеризували також як надзвичайно кармінативний. Я закохався в це слово. «Хіба це не кармінативно?» — казав я собі, випиваючи ліки. Здавалося, воно так чудесно передає те відчуття внутрішнього тепла, ту бадьорість, ту — як би мені це висловити? — фізичну втіху, які приходили після вживання напою. Згодом, коли я відкрив для себе алкоголь, «кармінативне» стало означати подібну, але благороднішу, майже духовну бадьбрість. Кармінативні властивості мали бургундське, ром, старе бренді, «Лакріма Крісті», марсала. алеатіко, портер, джин, шампанське, кларет, молоде вино з тосканських виноградників — я їх порівнював, я їх класифікував. Марсала кармінативна райдужно, м’яко; джин зігріває і водночас поколює й освіжає. У мене була справжня таблиця кармінативних оцінок. А тепер, — Деніс простяг руки долонями догори, жестом розпачу, — тепер я знаю, що означає слово «кармінативне» насправді.
- І що ж воно означає? — трохи нетерпляче запитав містер Скоган.
— Кармінативне, — проказав Деніс, повільно, з любов’ю вимовляючи кожен склад, — кармінативне. Я уявляв, що це слово має якесь невиразне відношення до carmen–carimmis (пісня–пісні) і ще більш невиразне — до caro–carms (плоть) та похідних від нього, як–от карнавал, карнація. «Кармінативне» — у цьому слові була ідея співу й ідея плоті, рожевої, теплої, з натяком на розваги mi Careme (четвер на третьому тижні великого посту, відзначався у Франції карнавалами і народними гуляннями) та маскарадні свята у Венеції. «Кармінативне»: тепло, бадьорість, внутрішня зрілість — усе було в цьому слові. А виявилось…
— До діла, дорогий Денісе, — обурився містер Скоган, — до діла.
— Так от, позавчора я написав вірша, — мовив Деніс. — Я написав вірша про дію кохання.