— Слід узяти на замітку цього метикуватого чоловічка, — сказала чаклунка.
Арахну зацікавила і доля Руфа Білана, головного державного розпорядника при королі Урфіні Першому. На цю високу посаду Урфін призначив Руфа Білана за зраду: той зрадив рідне місто і тайкома відкрив ворогам міські ворота. Коли влада Урфіна впала, Руф Білан не став чекати покарання за свої злочини і втік у Підземелля. Рятуючись від переслідувачів, Руф Білан заблудився в лабіринті й потрапив до джерела Сонної води. Випадково знайденою киркою він почав прорубувати прохід крізь кам'яну стінку, яка оточувала басейн, перекрив потік водяного струменя, і вода пішла в землю.[4]
За цю тяжку провину правлячий тоді король розжалував колишнього міністра в лакеї, а в Підземній країні зникнення Сонної води порушило порядок, який існував там протягом століть. Королі, які закінчували правити і мали заснути на півроку, тепер тинялися по палацу зі своїми сім'ями, перебуваючи в якомусь заціпенінні. Не засинали придворні лакеї, солдати, шпигуни…
Всю цю ненажерливу юрбу доводилось годувати трудовому люду, а продуктів на всіх не вистачало, в країні настав голод. І тут несподівано в Підземній країні з'явилася Еллі. Прочитавши про це, Арахна муркнула від задоволення.
— Ну і дівчинка! З усього видно — фея! Відчуваю, доведеться мені з нею воювати, стане вона на моєму шляху!..
Еллі та її троюрідний брат Фред Каннінг припливли в Печеру сімох королів у човні підземною річкою. Руф Білан набрехав, що Еллі може відновити джерело Сонної води, зникнення якої спричинило тяжкі лиха Підземній країні. Королі оголосили, що Еллі та її брат залишаться в полоні доти, доки Священне джерело не з'явиться знову.
Довелося посилати гінця за Страшилом, Дроворубом, Левом та іншими друзями Еллі. Вправний механік Лестар привів з собою бригаду дуболомів, а ті принесли помпи, бурильний та інший необхідний інструмент.
Майстри пробурили глибоку свердловину, опустили в неї труби і добралися до зниклого в землі джерела. Коли знову вдарив фонтан Сонної води, королям було оголошено, що це звершилося завдяки чарам Еллі.
— Так воно, напевно, і було, — пробурчала недовірлива Арахна.
Коли в Підземній країні знову з'явилася Сонна вода, мудрий Страшило придумав дотепний трюк. Усіх семеро королів приспали одночасно. А коли вони прокинулися, невинні, мов новонароджені малята, їм навіяли, що один з них раніше був ткачем, другий — ковалем, третій — хліборобом… І вони почали скромне трудове життя.
Так було покінчено з володарюванням сімох королів і країна стала вільною. Підземні рудокопи переселилися нагору, під сонце Чарівної країни. Вони збудували села по сусідству з Жуванами і зайнялися землеробством та скотарством.
Дочитавши до цього місця, Арахна їдко всміхнулася:
— Вільними стали, голуб'ята, так? Ну, нічого, ось я до вас доберуся, ще пошкодуєте за своїми сімома королями!
Протягом останніх днів перебування у рудокопів Еллі побачилася з Раміною, королевою польових мишей. І королева напророчила дівчинці, що та більше не повернеться до Чарівної країни. Страшило та інші друзі Еллі дуже засумували, дізнавшись про це пророцтво, й обіцяли назавжди зберегти вдячну пам'ять про маленьку дівчинку з Великого світу, яка зробила так багато добра для народів Чарівної країни.
Еллі і Фреда посадили в паланкін, прикріплений на спині ручного дракона Ойххо, і той відніс їх на батьківщину, до Канзасу.
Чаклунка запитала літописця:
— Скажи мені, Кастальо, Раміна мала рацію і Еллі справді не повернулася до Чарівної країни?
— Читайте далі, хазяйко, — ухильно відповів гном. — Читайте все і дізнаєтесь.
ВОГНЯНИЙ БОГ МАРРАНІВ
рахна знову взялася ва читання. Літопис повернувся до Урфіна Джюса і почав розповідати, як той роками нудився у своїй самотній хаті, в країні Жуванів.[5]
Десять років копався Урфін на своєму городі, і раптом доля його круто змінилася. Поблизу його житла упав гігантський орел Карфакс, поранений у битві з іншими орлами. Колишній король вилікував Карфакса, і між ними зав'язалася дружба. Хижий Урфін запевнив благородного птаха, що думає тільки про одне: як ощасливити інших людей. Добре було б йому стати королем відсталого народу, що живе в нужді і темряві. Цей народ за його, Урфіна, правління заживе на славу.
Найтемнішим народом у Чарівній країні були Стрибуни, котрі населяли віддалену долину поміж гір. Стрибуни, що називали себе Марранами, настільки відстали від інших племен, що навіть не вміли користуватися вогнем. Цим і скористався хитрий Джюс Він прилетів до країни Марранів уночі, на спині гігантського орла, в пурпуровій одежі, з палаючим смолоскипом у руці. Джюс проголосив себе Вогняним богом, що спустився з неба, і легковірні Маррани підкорились його владі.