— Ми неперевершені майстри маскування. До кошика з м'якою підстилкою з моху залізло кількасот гномів — стільки, скільки вмістилося. Команду над ними взяв, як завжди, Кастальо.
Довгоногий рицар відмахав велику відстань, доставив найзіркіше військо в ліс перед покинутим замком. Гноми розбрелися навсібіч і невдовзі в різних місцях проникли на територію інопланетян.
Ніхто з Прибульців не здогадувався, але що б не робили арзаки, яких підганяли менвіти, — будували злітні майданчики для вертольотів, копали колодязь чи готували їжу, — скрізь за ними спостерігали уважні очі-намистинки. Гноми визирали з кущів, із-за каменів, вилізали на різне устаткування, вивантажене з «Діавони». Знайшлися сміливці на чолі з Кастальо, які пробралися навіть у космічний корабель і оглянули його будову, хоча нічого в ній не зрозуміли.
«Шерх-шерх!» — чулося часом у таборі Прибульців, але навіть найприскіпливіший спостерігач-менвіт подумав би, що це якась комаха крилами прошерхотіла чи проповзла, а більше нічого і не спало б на думку.
Гноми акуратним почерком заносили свої спостереження на крихітні клаптики паперу, й олівці в них були малесенькі.
Донесення гномів були дуже зручні для птахів, які негайно доставляли їх до Смарагдового міста. Кастальо вгортав паперові клаптики в трубки й прикріпляв травинками до лан посильних: пересмішника, омелюха, золотого дятла. Але розібрати їх було б неможливо, якби не винахідливість майстра Лестара та ще Ружеро, котрі придумали й склали мікроскоп ш кількох збільшувальних скелець та кількох крапель води. Страшило навіть ва найбільшого Напруження, коли голки вилазять з його голови і стовбурчаться, як в їжака, нізащо не прочитав би тих донесень.
Тіллі-Віллі знайшов у глухому лісі на значній відстані від замку затишне місце, де і ховався від чужого ока. То був павільйон, споруджений за прадавніх часів Гуррікапом, де велетень відпочивав під час прогулянок. Тіллі-Віллі теж, приносячи депеші Страшила, розміщався в павільйоні й уважно стежив за дорогою, аби його випадково не виявив який-небудь приблудлий інопланетянин. У крайньому випадку Рицар повинен був узяти Прибульця в полон: зв'язати й доставити до Смарагдового міста. Накази за Правителя як і раніше, писали фельдмаршал або Вартовий Брами. Страшило читав добре, однак мистецтвом письма він ніяк не міг оволодіти, — так трапляється інколи в Чарівній країні.
Страшило та його другі були в курсі всього, що відбувалося в замку Гуррікапа, але вони не розгадали, чого це інопланетяни прибули до їхнього віддаленого краю. Багато разів, сидячи біля чарівного телевізора, Страшило з Дроворубом якнайуважніше вдивлялися в чужинців, але нічого не могли вбагнути.
Гноми тим часом повсюди ходили за Прибульцями. В розмовах інопланетян особливо часто повторювалися два слова: «менвіти» й «арзаки». Небагато часу знадобилося проникливому Кастальо, як він уже здогадався; «менвітами» називалися пани, «арзаками» — раби. Часте виринало також слово «Рамерія», причому той, хто вимовляв його, дивився, як правило, вгору, кудись на небо. Кастальо пробував простежити за поглядом інопланетянина, теж дивився вгору, а оскільки це траплялося і вночі, він не один раз бачив перед собою Місяць. Ось чому старійшина гномів вирішив, що мовою Прибульців Рамерією зветься Місяць, — звідти вони, на думку Кастальо, прилетіли на Землю.
ВИКРАДЕННЯ МЕНТАХО
ув час, коли глибоко під Чарівною країною у велетенській Печері жили люди. їх називали рудокопами, бо вони добували в шахтах метали й коштовні камені. Але їх ще називали підземними за те, що вони і жили, і працювали під землею.
Багато століть підземні рудокопи трудилися в поті чола і все-таки бідували. Тому що ними правили семеро королів-ледарів, які самі нічого не робили, а жити любили розкішно, й не тільки самі: привчали до бездіяльного життя цілу армію слуг.
На щастя рудокопів, у Печері одного разу з'явилися Еллі та її троюрідний брат Фред, які заблукали під час прогулянки в горах і були занесені до рудокопів підземною річкою.
Ось тоді і скінчилася влада сімох королів. Мудрий Страшило придумав вдалий трюк: намовив рудокопів напоїти володарів Сонною водою. Королі прокинулися малюками, які нічого не знають; їм навіяли, що вони раніше вели скромне життя трудівників! один був ткачем, другий — ковалем, третій — хліборобом…