Командир Баан-Ну — з менвітів. Він має те, що характерне для раси обранців. Він дуже високий, силач, гордо тримає на широких плечах велику круглу голову.
Менвіти — сильні, красиві люди. Крім пристрасті до фізкультури, в них особливе ставлення до вбрання. Воно має бути обов'язково ошатним і ладним, інакше менвіта охопить такий кепський настрій, що п тисяча веселунів його не розважить.
Обличчя Баан-Ну могло бути навіть приємніш, якби не крижаний вираз, що скував очі, зробив їх наче нерухомими.
Менвіти впевнені в собі, але це в них не лише від того, що вони ставляться до інших з погордою. Менвіти вчинили багато зла щодо арзаків, вони нав'язали їм свою волю, і чим більше недобрих вчинків в обранця, тим крижаніші його очі.
Ільсор знає про гіпнотичну дію погляду менвіта, коли людина, яка стоїть перед обранцем, цілком втрачає волю, стає покірним рабом, усе на світі забуває, крім одного, що він раб і перед ним його пан.
Серед сплячих зоренавтів на кораблі є арзаки: слюсарі, бурильники, електрики, будівельники та інші робітники, без яких менвіти не зможуть заснувати базу на Землі.
Керуватиме працею арзаків у ще неясних земних умовах Ільсор, який протягом цього часу, окрім обов'язків слуги генерала Баан-Ну, буде ще і головним техніком.
Менвіти довіряють Ільсору. Він безмежно добрий. Він — найслухняніший раб. Нема такої справи, з якою б він не впорався. І він ніколи нікуди не втече, бо, як гадають менвіти, просто не зможе цього зробити, не попросивши дозволу.
Ільсор остаточно прокидається, зістрибує з койки.
— Мій генерале, — низько вклоняється він Баан-Ну, який увійшов до каюти лікаря. — Радий вам прислужувати.
— Я знаю, — поблажливо киває генерал, хоча в душі радіє, бо Ільсор швидко приведе його в найкращий стан. — Я знаю, — повторює він, — ти відданий мені до останку.
Ільсор нахиляє голову на знак згоди, але, подумавши, що цього замало, ще раз поспішно вклоняється.
НА БОРТУ ЗОРЕЛЬОТА
строноми Рамерії, спостерігаючи в надпотужні телескопи різні планети, зацікавилися Землею, або Белліорою, як вони назвали Землю по-своєму. Вони стверджували, що Белліора не відрізняється своєю природою від Рамерії.
Посланці планети Рамерія повинні були перевірити, чи є життя на Землі. Але політ «Діавони» не планувався як наукова експедиція. Менвіти летіли на Землю з войовничою метою: підкорити нову планету.
Вже ввімкнули гальмівні двигуни, Ільсор здогадується про це по легкому дрижанню корабля. Лікар Лон-Гор приступив до загального пробудження екіпажу. І враз відсіки зорельота, які здавалися до цього порожніми, зробилися тісними й багатолюдними. Потягуючись і позіхаючи, з них виходили астрономи, геологи, інженери, пілоти, розбуджені після сімнадцятирічного сну. Тільки робітники-арзаки залишалися на своїх місцях, їм поки що не дозволили залишати відсіки. Корабель нагадував тепер розтривожений мурашник, люди сновигали туди-сюди у всіх напрямках.
Тільки-но розбуджені дещо призвичаїлися, Баан-Ну зібрав менвітів у демонстраційній залі космічного корабля.
— Імениті брати! — урочисто звернувся він до них. — Нам довірено велику справу — завоювання квітучої планети Белліори. Вона має бути квітучою за передбаченнями наших астрономів.
На Рамерії були такі іграшки — божки з головами, які хитаються; арзаки вирізали їх з каменю для дітей менвітів. Отож, наче слухняні божки, астрономи всі разом захитали головами, погоджуючись з Баан-Ну.
— Наша справа дуже проста, — вів далі генерал, — ми сядемо в будь-якому місці Белліори і побудуємо місто.
Баан-Ну не сказав би так просто, коли б не було штурмана. Командира завжди тягло до барвистих описів небезпек, колишніх і майбутніх. Але Кау-Рук не розумів небилиць.
Штурман зручно сидів у кріслі, похитуючи головою, але не як слухняний божок, а з сумнівом. Він уважно слухав командира.
— А якщо Белліора заселена? — запитав Кау-Рук.
— За попередніми даними, там нікого нема, — заперечив Баан-Ну.
— А якщо є? — наполягав штурман. — Ось астрономи твердить: Белліора квітуча. Тоді можуть на пій бути й істоти, подібні до людей.