Выбрать главу

Та щойно облаштувавшись у новому домі, пес знову занудьгував. Коли полковник не розумів, що від нього вимагають, то горлав і бив пса. І що більше дружина захищала Жуля, то дужче лютився бравий артилерист. У втраті свободи він звинувачував увесь світ, а мстився поводиреві. Під час третьої прогулянки, збентежений ударами нагайки, сенсу яких збагнути не міг, лабрадор заліз під поміст — для нового сліпого там було завузько. Розхитавши металеві підпорки, полковник відчепив повід — і Жуль вирвався.

Зосередившись на образі Аліси, зібравши й проаналізувавши всю візуальну та нюхову інформацію, пес придибав до входу до RTL саме тоді, коли авто Фред квапливо залишало вулицю Бейяра. Захеканий пес, незважаючи на зупинки на червоному світлі, відстав.

Перетнувши міст Альми, піднявшись вулицею Боске та пробігши Марсовим полем у напрямку XV-го кварталу, Жуль опинився перед зачиненими дверима і вікнами будинку на вулиці Вожирар. Однак він відчував свіжий запах Аліси, а у канаві знайшлася її ще тепла жуйка. Від задньої хвіртки до місця, де стояло авто, досі тягнувся запашний слід гумових коліщат зірчастої валізи. Однак ніщо не вказувало на надпотужний двигун авта Фред. І не було жодних інших дороговказів на місцезнаходження Аліси.

Тож Жуль розлігся під вікном спальні. Чекав аж до ночі. Помітив його місцевий крамар. Потім сусіди. Вони згадували Алісу, щось запитально вигукували. Згодом якісь невідомі спробували почепити на нього намордник.

Жуль зірвався з місця і рушив далі. Ось віддалені бульвари Парижа. Окружна дорога. Десь там, далеко — мартини і море. Гудіння літаків, аеропорт. Два різних напрямки. Він мусив вибрати. Аліса в купальнику, яка гралася з ним у хвилях. Чи Аліса, яка залишала його. Клітка на рухомому килимку. Аліса, вбрана в дорогу, за загорожею. Відкрита клітка. Радість Аліси. Продавець з аеропорту.

Я відштовхнув від себе писок, що намагався мене облизати, підвівся і знову підковзнувся на розлитій помадці. Задня частина диліжансу відпала під моєю вагою — і потягнула за собою фанерний дашок. З ресторану Ladurée вибігли всі офіціанти. Мій начальник репетував:

— Негайно прибери свою псину!

— Але вона не моя! — вигукнув я, відбиваючись від радісного лабрадора.

Аргумент не подіяв. Мене тут же звільнили за негідну поведінку та псування обладнання. Не допомогло і втручання приятеля-прикордонника. Він спробував втішити мене:

— Що ж, після такого вибрику його власниця — ота грудаста — ні в чому тобі не відмовить! Знайди її! Відшкодуємо! Тримайся!

Пес, що аж трусився від радощів, слухняно пішов за нами до інформаційної стійки. Дивно, та катастрофа, яка щойно зруйнувала фінансову рівновагу, — до якої я вже починав звикати — радше збадьорила мене, ніж засмутила. Жан-Мі проінструктував дівчину, і вона мелодійно заспівала у мікрофон:

— Пес Жуль чекає на свою незрячу власницю Алісу! Це жінка середнього зросту зі світло-рудим волоссям віком близько тридцяти років. Будемо вдячні, якщо приведете її до збірного пункту у Холі № 2. Повторюю: пес Жуль...

Вона повторювала оголошення з десяток разів через однакові проміжки часу протягом п’ятнадцяти хвилин. У віконці Air France ми дізналися, що жоден із пасажирів із кодом «Сапфір» (люди з обмеженими можливостями із супроводжуючим) не прибував рейсами з Ніцци.

— Відповідальний за візки бачив, як пес біг сам смугою для таксі, — повідомив Жан-Мі, повернувшись до стійки. — Що ж, друже, тепер у тебе на шиї пес! Еге ж, Шарлен?

Дівчина за стійкою відреагувала легким злетом брівки.

— Ач який! Утік, аби відшукати тебе! Хотів іще раз побачити героя, що витягнув його з клітки для багажу. А може, йому твої ласощі до вподоби, га? От ви як думаєте, Шарлен?

І він продовжив фліртувати з нею за моєю спиною, поки я удесяте набирав номер мобільного телефону, вигравіюваний на нашийнику.

«Абонент поза зоною досяжності, зателефонуйте пізніше»...

— Надішли смс, — порадив Жан-Мі.

— Кому? Сліпій?!

— Тоді я піду попрошу у Ladurée копію її чека — і зателефоную до її банку.

— Зажди, є простіший спосіб.

Я зателефонував у довідкову і запитав номер Французької федерації товариств собак-поводирів, логотип якої помітив на нашийнику.