Хтось
166. ДО І. Я. ФРАНКА
14 вересня 1901 р. Чернівці 14.ІХ.
Чернівці, ул. Новий світ, н. 61
Будьте ласкаві, cher Maitre, написати мені сюди, як стоїть та справа з Ганк[евичем],— від сього значно залежить, куди маю їхати, чи на Львів, чи на Новоселицю. Але чи туди, чи туди, а з Чернівець мушу виїхати 19-го IX рано, довше мені тут нема що сидіти, бо 20.IX Коб[илянська] їде до Відня, а без неї я в Чернівцях] — чужа. Отже, прошу дуже, не забаріться з відповіддю мені, аби я отримала її до виїзду.
Простіть за клопіт,4 але як Ви мене в сьому не порятуєте, то ніхто не порятує.
Обіцяні рукописі або привезу, або пришлю.
Мій привіт всім Вашим. Бувайте здорові.
З поважанням Л. У.
167. ДО М. І. ПАВЛИКА
15 вересня 1901 р. Чернівці 15.IX. Чернівці
Шановний друже!
Була я вчора у Стоцького, казав, що переписки пошукає, що, «здається, вона десь є», буду обридати, поки знайде. Казав Ст[оцький], що од Вас жадного листа не отримав...
19—20 їду звідси, а в котрий бік, ще й сама не знаю. Львова я трохи боюсь через те, що томить він мене завжди до млостів, а як приїду додому занадто втомлена, то там знов подумають, що я маю сухоти,— тим часом я тепер зовсім здорова (наскільки вже се можливо для такого славного організму, як у мене) і катар свій покинула в горах.
Казали мені у Вижниці, що «Громадський] голос» відновлений,— чи Ви приймаєте участь у повій редакції? і що то за редакція? Я б те хотіла знати не з марної цікавості.
Якщо зважу не їхати на Львів, то напишу Вам ще лист і проситиму писати до мене в Київ просто, я думаю, що можу й через «прірву» листуватися, з ким хочу.
Стискаю Вашу руку.
Л. К.
168. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)
15 вересня 1901 р. Чернівці Чернівці. 15.IX 1901
Лілея моя!
Дуже мені жаль, що не застану вже тебе в Києві, ну, але зате зобачиш мене здоровою. Бачиш, я таки справжнє те скрипуче дерево, що два віки живе... Як будеш мати час, напиши мені вже в Київ, бо через 3 дні я звідси їду. Я напишу більше з Києва, а тут тепер не маю часу — лагоджу новий збірник віршів до друку. Цілую тебе і руку стискаю.
Твоя Леся
Ольга тобі кланяється. Вона теж виїжджає звідси через 3 дні, тільки не зо мною, а сама — до Відня. П[ан] Кв[ітка] ще в горах.
Се ті гори, що я через них з Буркута їхала,— сама федьковичівщина.
169. ДО І. Я. ФРАНКА
16 вересня 1901 р, Чернівці 16.ІХ 1901
Cher Maitre!
Дякую за листа і прошу вибачити за клопіт. Дуже може бути, що я таки персонально з’явлюся у Львові, аби лаятися, з ким варто, і розмовляти по добрості, з ким можна. Якщо приїду, то буде се 20 с[ього] м[ісяця] увечері, спинюся в «Hotel Central», а не в якій приватній господі, аби не віддавати случайно переваги комусь з моїх знайомих та й аби мати волю виходити й приходити невчасно a la bohemienne 1. Можу пробути найдовше до 23, сподіваюсь, що Гр[ушевський] вже буде на той час.
Ольга кланяється Вам, дякує за привіт, а приїхати тепер не може, бо вмовилася рушати з Яворова з О. Оку-н[евською], до Львова вступить на поворіт.
Якщо я не приїду сама, то пришлю довшу епістолію. Поклін пані Франковій і малим.
З поважанням Л. У.
170. ДО М. J. ПАВЛИКА
18 вересня 1901 р. Чернівці 18.ІХ 1901. Чернівці
Шановний друже!
Посилаю Вам те, що здобула від Буч[инського] і Отецького], і той і другий обіцяють пошукати потім ще, чи не
знайдуть більше, але обоє сумніваються, аби знайшли,— я теж сумніваюсь. Ст[оцышй] казав, що напевне знає, що в паперах Купч[анка] жадних таких матеріалів иема; листів Ваших, запевняє, не отримав і про справу з Ма-л[ицькою] нічого не чув.
З листа Вашого бачу, що ліпше мені до Києва поспі-пґати, а не до Львова. Справою займусь ретельно. Постараюсь написати Вам довшого листа ще сьогодні (завтра виїжджаю), а як не вспію (маю ще багато всяких справ), то вже з Києва. Думаю, що нам ніщо не завадить переписуватись і звідти,— я на сі справи маю тепер інакший погляд. Тим часом стискаю міцно Вашу руку.
Л. К.
17І. ДО І. Я. ФРАНКА
20 вересня 1901 р. Чернівці 20.ІХ 1901. Чернівці
Cher Maitre!
Таки не їду я у Львів, а се через 3 години рушаю на Україну через Новоселицю. Так обернулись деякі мої справи, що треба вже навпростець до Києва гнатись. Ще якби я певна була, що приїду та й застапу всіх, кого мені треба, то, може б, якось два дні в себе вкрала, а так, без тії певності не одважугось тратити час, кошти та й таки здоров’я (воно в мене иайгірш не любить втоми) . Жаль мені, що більш тепер пе побачу Вас і Павлика, та вже нехай до другого разу: я вже назнала шлях сей «за прірву», то, певне, їздитиму частіше.
Отже, щодо справ, які Ви були ласкаві взяти на себе, то я попрошу, чи не можна їх так врядити.
Як приїде Ганкевич, скажіть йому, що я гірко жалую
об тій хвилині, коли передала йому ті злополучні рукописи, але вже «сталося», отже, вимагаю тепер від нього, щоб він зробив відбитку окрему перекладу Дікштейна «Хто з чого жиє», надрукованого в «Волі»; нехай скаже, що коштуватиме відбитка, а гроші йому будуть вислані зараз. Я думаю, ім’я його ще так мало відоме російським «властям предержащим», що можпа гроші просто на його адресу слати. Решту перекладів (Лабріола, Енгельс, «Маніфест комуністичний]»), коли він ще не почав друкувати, то нехай і не друкує, а віддасть Вам. Ви ж, будьте ласкаві, відішліть їх Василеві Сімовичеві (Чернівці, ул. Руска, ч. 12), і більш нічого. Коли ж Гашфзвич] «паче чаянія» почав їх друкувати, то нехай назове «Видання групи українських] с о ц [і а л] - д е м о к р а т і в» і скаже, скільки коштуватиме видання їх всіх, кождого нарізно, причім, коли писати мені поштою (я вже прошу, cher Maitre, напишіть Ви мені се таки самі, а Г[ан-кевич] нехай тільки Вам на словах скаже, що треба, бо інакше не діждусь), то нехай «Хто з чого жиє» зветься відбиткою «Над морем», Лабріола — «Атта Тролем», «Маніфест» — «Раткліфом»,, Енгельса розправа — «Баладами»,— аби здавалось, що я трактую про свою власну справу з редакцією «Вісника». Пишіть просто мені: Киев, Мариинско-Благовещенская, 97. Як вишлете переклад Сімовичеві, то напишіть: «Ваші вірші віддав ред [акції] «Буковини».