Хутко пишу тобі знов, а тепер міцно цілую Лілею свою.
Леся
173. ДО М. І. ПАВЛИКА
28 вересня 1901 р. Київ 15(28).IX 1901.
Киев, Мариинско-Благовещенская, 97
Шановний друже!
Сього листа віддасть Вам Михайло Кривинюк, приятель мій і всеї нашої родини; він може розповісти Вам і про дядину з родиною все, що Вас інтересує. Сподіваюсь, що приймете його прихильно.
Не буду тепер нічого писати про себе — дуже зайнята власне сьогодні — розпитайте п. Кривинюка.
Щиро стискаю Вашу руку.
Леся Українка
174. ДО І. Я. ФРАНКА
\
28 вересня 1901 р. Київ 15(28).IX 1901.
Киев, Мариинско-Благовещенская, 97
Cher Maitre!
Дозвольте Вам рекомендувати мого приятеля Михайла Кривинюка, слухача львівської або празької (ще невідомо напевне, котрої) політехніки. Коли він лишиться у Львові, то сподіваюсь, що Ви не відмовите помогти йому своєю порадою при урядженні.
Про моє здоров’я і побут т. Криви шок можо Тілм розповісти:, тож не пишу тим часом про се нічого.
Щиро вітаю Вас і Вашу родину.
З найглибшою повагою до Вас
Леся Українка
175. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)
7 жовтня 1901 р. Київ 24.ІХ 1901
Лігіея моя лілейная!
Пересилаю тобі листа п. Кривинюка, отримала його позавчора, але вчора не могла послати, бо він був мені потрібний для відповіді і для «справоздання». Сама на сей раз пишу мало, бо зайнята: післязавтра вечір в Літ[е-ратурно]-арт[истичному] тов[аристві], то там будуть читати мій реферат, викроєний з моєї статті про драму новітню, а я ще маю до нього доточити новий хвостик (огляд на українську драму) — треба се скінчити сьогодні, бо той, хто читатиме, мусить перше репетицію вдома зробити. Сама я читати не хочу, боюся втоми, та й просто може голосу забракнути і кашель на естраді напасти; і так, може, прийдеться трохи поговорити під час дебатів (що, певне, будуть), то треба зберегти енергію. Ти, повне, розсердишся, прочитавши, що я до вечорів ужо бо русі», шіо сей вечір треба було врядити (так уже вийшло), д труд» він мені стоїв самого мінімального, бо робота ргфорлтом залежала головно в скороченні, та от іще маленький я поетик написать. За співцями і т. і. я по бігала, тільки дні записки написала, а бігали лакеї від общества,— і так я заміряюсь робити завжди.
Ну, однак, я все про вечір, а се, може, й нецікаво.
У нас все гаразд, Оксана з Гадяча приїхала дуже поправлена, я її ще такою й не бачила досі. Дора трохи підтяглася ради гімназії, раніше лягає, раніше встає і трохи більше за порядок дбає, хоча при науці досить лінується. Вчора Оксана, Дора і Рада цілий день видавали публіці виграші на приютській лотереї і самі виграли деякі дурнички, з чого досить були втішені. Микось виріс як дуб, захоплюється гонками велосипедними і бродить взагалі занадто багато. На мене було по приїзді напав нежить, і я від того часу знов кашляю, тільки не дуже. Ну, решту згодом. Цілую тебе міцно. Твоя Леся
Товаришці твоїй (що казала про неї Щер[бина]) постараюсь помогти, елико в моїй силі. Слухай, що з твоїми очима? Напиши по правді, бо вже все одно більш ніж тепер не злякаєш, я й так боюся.
176. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)
Мідіс 7 і 16 жовтня 1901 р. Київ
Лілея моя!
Не пишу листа, бо зайнята сьогодні. Писатиму хутко. Вечір одложили на З.Х, отже, все ще знаходиться то сей, то той клопіт.
Товаришці твоїй (сибірячці) шукаю роботи, та все не можу знайти, хоч все ще маю надію.
У нас всі здорові. Папа на сей час в Колодяжному, мама в Полтаві на кустарній виставі, читатиме там ре-ферата.
Як ти маєшся? Боюсь за тебе. Як не можеш сама написать через очі, то продиктуй листа. Сумно без звісток.
Цілую тебе дуже міцно.
Твоя Леся
177. До О. П. КОСАЧ (матері)
14 жовтня 1901 р. Київ 1.Х 1901
Люба мамочко!
Вибачай, що я так затримала Дорин лист і сама не написала, се так вийшло через клопіт. Слабувала цілий сей тиждень Маруся, не вставала з ліжка, я вже думала, чи не тиф, але се щось гастричне було, тільки досить гостре. Отже, треба було в хаті самій прибирати і порати, до того і Дора в суботу була слаба («щось із’їла»), а Микось у п’ятницю, а вчора я вже сама втомлена була, та ще й справи на місті мала, то отак і довелося з листом аж до сьогодні. Я думаю, що ти вже скоро приїдеш, то нема що й писать, та, може, запізнишся, то все-таки варто ще писати. До того ж Старицькі просили передать, що діло відложене з 6-го десь на 19-те; я не хотіла й писати про се, бо ти ще надумаєшся лишитись і далі будувати та малювати, а я б уже хотіла, щоб ти приїхала. Невже справді над тими малярами конечне треба самій сидіти? Отже, була ти в Полтаві, а воно ж там все якось робилось без тебе. Тут уже до тебе і з Общества раз у раз допитуються, і повестки присилають «г-же члену правлення», а г-жи члена як нема, так нема... Оце в середу (З-rq) має читатись в Обществі мій реферат «Обществен-ная драма», викроєний із статті, тобі відомої, буде читати з рукописі Маня Ст [арицька], бо я сама не хочу, боюся втоми,— тут, кажуть, в новій залі ще трудніше читать з таким голосом, як у мене, а мій голос не сильніше, може, ще й слабше став, ніж торік, та й так щось пе хочеться вилазити на естраду, хіба, може, опоненти витягнуть, а то й не вийду.