Може, тобі чи кому в твоїм домі треба що залагодити в Швейцарії], так я з охотою готова, поки там буду (до 1-го іюня нов. ст.). Пиши мені хоч на адресу Кузьми (rue Caroline, 11 3) або в Берн (W. Schitlowski, Ziegler-strasse, 35 4), або в Цюрих poste restante.
1 Ностальґія (франц.) — Ред.
2 Хвороба нудьги (франц.).— Ред.
3 Вулиця Каролін, 11 (франц.).— Ред.
4 В. Житловський, Ціглерштрасе, 35 (нім.).— Ред.
Окрім сих «скучних матерій» про мене, що тобі написати?
Пол[ина] Ник[олаевна] вже поїхала в Київ, вирвавшись від лікарів і від дочки (Ліди), що старались її за поли вдержати в Мерані; не знаю, як їй там тепер в Києві, а тут було досить добре на здоров’я. В Києві ж остатнього часу було холодно і погано, то коли б їй і не завадило часом. У нас тут мовби тепло, але вітер безконечний, часто в якийсь ураган переходить, обрид до краю і нагнав кашель на таких, як я і С°, се якийсь N[ord] 0[st], містраль, чи що... Ну, та перевіє, поки мені на море.
Я мушу кінчати, Лідочко, бо, як завжди перед виїздом, всякий клопіт і листів чимало. Кланяйся приятелю-гостю, нехай вибачить, що не пишу йому окремо, та життя моє монотонне, такі ж і теми для листів — отже, нехай ся «скучная матерія» служить для всіх, хто інтересується мною в вашім домі. Цілую міцно тебе і мечок. Бувай здорова, моя бідненька і [нрзб] ЛідочкаІ
En toute eternit6 твоя Леся
219. ДО БРАТА МИКОСЯ
І СЕСТЕР ОКСАНИ ТА ІСИДОРИ
20 травня 1902 p. С ампір дар єна 20. V 1902
Любії мої!
Се вже їду в Швейцарію. Завтра або позавтрьому напишу. Плани мої всі ті самі, що в листі до папи. Почуваюся здоровою, інакше не поїхала б. Пишіть мені poste restante, бо нудно без звісток від вас. Цілую всіх. Лілі і мамі не пишу, бо не знаю, де вони.
Леся
Лілі таки написала, а мама не любить одкриток, листа ж тепер нема як писати.
Дуже прошу папу дійти ладу з нарисами Кобилянської. Чи їх прийняли в «К[иевскую] ст[арину]»? Автор допитується, а я не знаю.
20 травня 1902 р. Сампірдарена 20.V 1902, Sampierdarena
Лілеєнько!
Може, ти вже й не [в] П[етер]бурзі? Але все одно обізвусь. Се я вже виїхала з С[ан]-Ремо. їду в Берн і в Цюріх радитись з знаменитостями про дальші перспективи курації,4 чи здоров’я. Почуваюся здорового. Але приливи ще бувають і кашель часом з’являється. Лікар в С[ан]-Ремо казав, що треба ще зими зо дві виїздити, а літом можна дома жити. Оце ж я тижнів зо два побуду в Швейцарії] (щоб не гнатись і не томитись), а потім верну в Геную і поїду морем в Одесу (морем їхатиму 17 днів). Буду в Києві між 7—15 ігоня, там не забарюсь і поїду в Зелений] Гай. Отже, через місяць — до побачення, Giglio bel-lissimo! 1 Леся
221. ДО М. ГАНКЕВИЧА
5 червня 1902 р. Середземне море, Статок «Entella», Navigatione пароплав «Ентелла» Gener[ale] Italiana2, 5. VI 1902
Високоповажаний товаришу, посилаю Вам переклад новелки п. Розенбаума. Він просив, щоб йому потім оді-слали сей переклад, як тільки буде вже манускрипт непотрібний в друкарні, бо він хоче поробити зміни в російському] тексті відповідно моїм поправкам в перекладі. Його адреса: United States (America), New York, 171 E. Broadway (East), M. Rosenbaum 3. Будьте ласкаві зробити так, як він просить. Коли б до «Волі» ся новелка не надалась, то автор просить віддати її «Молодій Україні».
Я пошлю Вам ще з дороги дальші переклади з де Амі-чіса. Писатиму на перестанках, а то для друкарів отаке тремтяче писання, певне, не дуже приємне. Та й Вас прошу вибачити мені сю дряпанину, але хочу завтра раненько з Неаполя відправити, бо вже й так спізнила. Хотіла в Швейцарії викінчити, але втома подорожня і всякі клопоти не дали. Оце пишу на морі, доїжджаючи до Неаполя, статок трошки хитає і значно трясе, через те і писання таке хороше. Коли схочете щось написати мені, то хіба
1 Найпрекрасніша лілея! (італ.) — Ред.
2 «Ентелла», Головне судноплавство Італії (італ.).— Ред.
3 Сполучені Штати (Америка), Нью-Йорк, 171 А. Бродвей (Схід), М. Розенбаум (англ.).—Ред.
на таку адресу: Constantinople, Navigatione Generale Ita-liana (C° Florio-Rubatino), bastimento «Entella», L. Kos-satch \
Тим часом моє поважання і привіт.
Л. Українка
222. ДО РОДИНИ КОСАЧІВ
7, 8 череня 1902 р. Палермо Piroscafo «Entella», Navigazione
Generale Italiana, 7.VI 1902, Palermo
Любії мої!
Питала я скрізь листів: і в Генуї, і в Неаполі, і в Палермо, але нігде нічого не отримала. Дуже мені то сумно взагалі, а надто після звісток, що Оксана#недобре почувається. Ну, ще в Генуї і Неаполі я думала, що то я, може, збила тими бернськими сумнівами (чи не зостатись в Швейцарії і т. і.) та що то мені через те не пишуть або знов, що листи розминулись зо мною. Але тепер вже починаю турбуватись. Вже міг би бути лист в відповідь на мій з Цюріха... Може, ще завтра буде. Коли не отримаю нічого і в Катаньї, то пропаде до решти той веселий настрій, з яким я їхала до Неаполя. Я не прошу писати в грецькі порти, бо, кажуть, туди листи ніколи не доходять в свій час, а вже прошу просто в Константинополь писати на адресу парохода (в початку листа). Але таки в Константинополь], не в Одесу, бо то буде занадто довга пауза.