Всі вам кланяються. Кінчаю, пора. Цілую міцно, міцно всіх!
Леся
Як мається Оксана? Напишіть скоріше.
1 Гульдени (нім.) — Ред.
2 «Час» (нім.).— Ред.
8 Делле Граціє (італ.) — Ред.
4 Міськім театрі (нім.) — Ред.
4 листопада 1902 р. Сан-Ремо San Remo, villa Natalia,
Corso Cavallotti, 4.XI 1902
Лілеєнько моя!
Обіцяла я тобі одкритки з дороги посилати, але й того не дотримала. З моєю розтріпаністю то не завжди можна пам’ятати, щоб у свій час купити, написати і відправити одкритку. Розтріпаності помагало ще й те, що страх я була заклопотана увесь час (в дорозі я пробула більш тижня), хотілось як можна скоріше покінчити справи, щоб вибратись з австрійської мокрості, снігодощу і туману. У Львові було холодно, та хоч ясно, там я пробула всього один цілий день (а то ще вечір по приїзді і ранок перед виїздом), там справилась хутко, бо там все близько, при купі. Жила у діда,— він досі не може помиритись, що ти йе хотіла спинитись у нього, як приїздила. Я надіюсь перетягти знов на його сторону дядину, а то добрі приятелі таки чимало попсували їх відносини. Я ж думаю, що нам у львівські сварки нема рації встрявати, бо то здебільшого навіть не принципіальні, так собі «бабські» сперечки. Я трималась «межипартійного» станови-ська, через те всіх бачила і з усіма говорила. Гриць тобі кланявся. Він славний хлопець, і з ним добре мати до діла. Кланявся теж Богдан,— він ще трошки depayse 1 у Львові і при його тихості, певне, ще не хутко попаде в триб життя, але так на вид виріс (не стільки виріс, скільки обріс), що я його таки зовсім не пізнала, зустрівшись. Все-таки не жалує, що подався у Львів. Казав він (та й Люб[ов] Бол[еславівна] мені до Відня писала), що Марга-рита вже одужала (без операції), тільки анемія і нерви дуже її діймають; у Віри вже є другий син. Зрештою, ти про них, певне, знаєш.
У Відні я пробула 4 дні (жила у брата Кобилянської),
бо мала багато справ. Познайомилась де з ким з віденських літератів; попала між співробітники газети «Zeit»; була в театрі на новій п’єсі з артистичного життя ( гарно грали, а п’єса неважна); записалась в бібліотеку, так що мені тепер сюди всякі книжки посилають (тутешні бібліотеки всі дуже нікчемні); купила собі дуже порядний костюм для гуляння за 10 гульденів]; була, нарешті, у Noth-нагеля, і він мені сказав, що я зовсім недаремне їду в Сан-Ремо, бо мені таки ще треба коруватись, і до повної поправки ще, певне, з рік мине. Стан легких passable (нічого собі), але вимагає уваги й обережності. Працювати можна, але теж осторожно (я заміряю працювати не більш 6-й год[ин], з великими паузами, і не ввечері, і не в хаті).
їхала я з Відня з переривами. Спинилась на 5 год[ин] в Мілані (для бібліотечних справ) і на ніч в Генуї, 1.ХІ (нового стилю) була вже в Сан-Ремо. Тут мене прийняли по-рідному і взагалі після митарств подорожніх мені здалось, що се я «додому» приїхала. Я таки дуже рада, що маю тут таке добре пристановисько. Хата у мене торішня (найліпша в домі), надвірних робочих кабінети аж три (над морем, в саду і на найвищім балконі), сього року вони з більшим комфортом уряджені (понапинані брезенти і збудована альтанка, столів у мене три), так що я все могтиму робити надворі. Погода тепер чудова ( + 25° цілий день), я ходжу в літній хламиді (дуже рада, що її взяла), а на вулиці в літній шляпці і в самій сукні. Вчора був трохи вітер, а то всі ці дні не було і сьогодні нема, повітря м’яке, море ледве-ледве гуляє (в п’яти кроках від мене),— все як не може бути.
Почався лічебний триб. Я зважилась, і вийшло, що на З kilo менше важу, ніж до виїзду звідси (мама, значить, даремне казала, що я дома більше поправилась, ніж в Італії). Проте, вислухавши мене, лікар сказав, що в легких нема хрипу, тільки ще певна слабкість дихання, взагалі ж не гірше, навіть ліпше, ніж було весною. Значить, схудла я так собі, не в залежності від легких, та воно, правда, і було таки від чого, помимо легких...
Дорогою від негоди, протягів і найгірше від диму в тунелях напав мене кашель, але тепер вже минає. Зрештою, почуваюся добре і маю енергію, а се найголовніше. До роботи ще навсправжки не бралась, була втомлена з дороги і листів мала багато писати (та й тепер ще маю). Оце на перших порах понаписую-таки листи, а потім буду переважно одкритками відбуватись, бо інакше не ставатиме часу на роботу.
Ну, Ліцику, напиши, як маєшся, чи незгірше заморилася в Петербурзі, ніж дома. Страх досадно, що таке то
бі літо було... Хотіла я дуже заїхати в Прагу, та не випало через негоду і через кружність (прийшлось би ще днів
зо три в Австрії пробути). Може, вже на поворіт. Та то ще далеко.