з героїнь давньогрецького міфу.
...як, певне, бувало у самої Іфігенії...— За грецькою міфологією батько Іфігенії, цар Агамемнон, мав принести доньку в жертву богам, але її врятувала богиня Діана (Артеміда) і перенесла в Тавріду (Крим), де Іфігенія стала жрицею храму Діани.
... як тому беранжерівському petit horn me...— Мається на увазі вірш видатного французького поета-демократа П’єра-Жана Беранже (1780—1857) «Le petit homme gris» (в російському перекладі В. Курочкіна має назву «Как яблочко румян»), У третій строфі цього вірша говориться про сірого чоловічка, який
Забился на чердак Меж небом и землею,
Свистит себе в кулак Да ежится зимою.
Его пе огорчит,
Что дождь сквозь крышу льется:
Измокнет весь, трясется...
«Да ну их!» — говорит,
«Да ну их!» — говорит,
«Вот, говорит, потеха!
Ей-ей, умру...
Ей-ей, умру,
Ей-ей, умру от смеха!»
Хом’ якова А. П.— подруга Лесі Українки та Ольги Косач (Кривинюк), у 900-х роках — студентка Петербурзького жіночого медінституту. В радянські часи — професор медицини.
Михайло — Михайло Васильович Кривинюк (1871—1944) — давній товариш поетеси, наречений, а згодом чоловік її сестри Ольги, учасник соціал-демократичного руху на Україні.
Г а м б а р о в — Нестор Георгійович Гамбарашвілі (1871—»■ 1966) — у 90-ті роки студент Московського, потім Київського університетів. З 1895 р. жив дві зими на квартирі Косачів.
2. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 22 січня 1898 р. Ялта
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 216.
Подається за автографом (ф. 2, № 283).
Гуси — жартівливе прізвисько молодших сестер Лесі Українки — Ольги, Оксани та Ісидори.
Ти інтересувалась моїми новими віршам найдеться про цикл поезій «Кримські відгуки».
Бердяєв Сергій Олександрович (I860—1914) — український поет і журналіст ліберально-буржуазного напряму.
Ѵ«У л і т и» — літературні задуми, твори, що пишуться дуже поволі, жартівлива назва від прислів’я: «Улита едет, когда-то будет».
ч Хотіла я написати тепер листа до п. М и -х а й л а — до Кривишока.
3. ДО О. П. КОСАЧ (матері). січня 1898 р. Ялта
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., і. 5, с. 217—218.
Подається ва автографом (ф. 2, № 175). в . Чорненьке х л о п’ я - можливо, маленький брат лікаря Де-рижанова, Капрел.
' ...згадувалось оповідання Daudet «Le phare des S an guіn a і v о s».— «Маяк Кровожерів» французького пи-сьменника-реаліста Альфонса Доде (1840—1897).
. Не чуй—Іван Семенович Иечуй-Левицький (1838—1918).
«Н о в о е слово» — щомісячний науково-літературний і політичний журнал, видавався d Петербурзі у 1894—1897 pp. спочатку ліберальними народниками, а з весни 1897 р. «легальними марксистами». В цей останній період тут друкували свої праці В. І. Лепіп і Ґ. В. Плеханов.
Руденко Іоїл Мефодійович (псевдонім Найда) — український актяр-комік, керівник драматичиих аматорських гуртків і української професіональної трупи, в якій 1898 р. режисером був М. П. Старицький.
Ліщинська — хазяйка квартири на Єкатерининській вулиці в Ялті, де жила поетеса до, того, як переїхала до Дерижанових.
Г о р в в а Єлизавета Миколаївна (1859—1917) — російська актриса і антрепренер. 1889 р. організувала в Москві «театр Горввої»^ який проіснував лише два роки і в якому виступали українські трупи. Пізніше 6. Горєва гастролювала в інших містах.
...послати «Троянду»...— Йдеться про п’єсу Лесі Українки «Блакитна троянда», яку вона хотіла поставити на сцені.
Л.і н и ц ь к а Любов Павлівна (1860—1924) — відома українська актриса, в 1892—1909 pp. грала в трупі П. Саксаганського.
-Про артисток Кроп[ивницьког о]...— Йдеться про театральну трупу Марка Лукича Кропивницького (1840—1910), в якій поряд з талановитими акторами були і посередні.
П’всу і листа я послала Вороному вчор а.— Вороний Микола Кіндратович (1871—1942) — поет, один з теоретиків українського декадансу. В 1920—1925 pp. перебував в еміграції. В 1898 р. був актором у трупі Кропивницького. Леся Українка надіслала йому свою драму «Блакитна троянда», коли він з трупою Гастролював у Москві.
Настя— очевидно, служниця Дерижанових.
Афродіта не вийшла зовсім...— тобто статуя Афро-діти (за грецькою міфологів»* богині кохання і вроди), яка стояла на веранді вілли «Іфігенія».
О р л о в — ялтинський фотограф.
4. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 2 лютого 1898 р. Ялта
Вперше надруковано в російському перекладі у вид.: ч Украин* ка Л. Собр. соч. в 3-х т., т. 3. М., 1950, с. 178—181. (Далі посилання нй. це видання дається за формою: Собр. соч. в 3-х томах, т. ...) Українською мовою вперше опубліковано у вид.: Твори в, 5-ти тм т. 5, с. 218-220.