Милая Лілея!
Спасибі за поздоровлення. Я сього року свої іменини дуже тихо справляла, краще сказати, ніяк. Всі про них забули, окрім дядини і Ради; вони мені подарували портрет Гейне, се було tres a propos К Тож 23-го ми з дядиною обидві виступали на естраді, я читала реферат і ще аком-панірувала одній співачці, а дядина теж акомпанірувала дуету. Вечір той одібрав у мене масу часу і енергії, а все ж вийшов йе так, як мені хотілось: мало співців було, хоч біганини за ними було без кінця, всього тільки троє знайшлося, і ті співали небагато, бо в їх репертуарі з Гейне нічого не було, а багато нового лінувались розучувать.
Мій реферат теж вийшов неважно, принаймні я ним не-довольна: дещо вийшло розволочене, дещо недоговорене, бо написать його як слід я не вспіла, отже, прийшлось не читать, а говорить, і се мене зв’язувало з негіривички. Хоч люди кажуть, що воно непогано вийшло, тільки що паузи часом були довгенькі, а все ж у мене якийсь неприємні] й одслід в душі зостався. Тільки я не жалую, що врядила вечір, бо інакше зовсім не було б поминок по Гейне в Києві, а се не випадало. Старицький дуже добре читав на вечорі Людіні, Слав[инського] і мої переклади, Бердяєв теж читав порядно. Читав дехто і по-німецьки. Декламація взагалі була незла. Другий реферат (Гольдеи-вейзера), біографічний нарис про Г[ейне], мені не дуже подобався, багато там місця одводилось літературній сплет-ні, не люблю я сього, і, здається мені, користі мало з такого перевертання і перемивання кісточок померших поетів.
Я після сього вечора ще більше впала в свій суб’єктивний фаталізм, думаю, що не слід мені брати ініціативи таких речей, бо завжди траплю на «феральний день», страх як не ладилось все на сей раз; тепер не варто розказувать всіх тих більших і менших злоключеній, що причепились до мого вечора, але крові вони попсували мені чимало і на другий день після вечора я було аж голос втратила. Тут ще раз показалося, як трудно робити щось на певний строк серед нашої київської обстановки: безконечні гості, зібрання і т. і., в переривах репетиції з співцями (все мусила розучувати з ними сама, бо ніхто в цьому не помагав), а значить, на літературну роботу лишались хвилини. Ти повіриш мені, що за той час мені листи не писались. Оце тільки вчора я взялась до них і се вже четвертий лист починаю. Кривишоку я написала, але вже тут, в Києві, бо в Дерпті і в Ризі (окрім одного листа тобі, не знаю, чи отриманого тобою) якось зовсім не писалось: не вмію я писати на людях, а там ні хвилини (окрім ночі) не випадало бути самій. Ти, певне, розсердишся за се, і маєш рацію, бо поступок мій свинський, і признаюсь в ньому не для того, щоб получить прощення, а просто з почуття правди.
1-го апр[еля]. От скільки пролежав лист! Се все оте общество та всякі «искусства». Малює тепер з мене один галичанин портрета, а сидить він аж у новому музеї на Олександрівській вулиці, то поки туди та назад, то 172 години, а там години дві пройде, дивись — і півдня пропало. А ввечері прийшлось бути раз на драмі, що ставили Старицьк[ий] і Маня, драма — «Борьба за жизнь» — погана, але грали добре, я через те пішла, що ся компанія має грати «Раткліфа», то хотілось подивитись, які в ній сили. Другого ж вечора (з 30-го на 31-е) пішлй ми на «общее собрание», де обсуждались різні «сметьт» та вибирались нові члени правлення. Дообсужда-лись до 37г г[одии] ночі, а прийшли додому у чотири; приходимо, а тут Оксана слаба. Вона ще од самої неділі (26) кисне, простудилась, гуляючи цілий день з поводу першого весняного дня, а крім того, чимсь застромила живіт, а в неї й так з тим животом ніколи ладу нема. Отже, позавчора їй стало значно ліпше, вона встала, тте лягала цілий день, чистила з Дорою мигдалі та й наїлась їх, а вночі її й схопило знов. Отож я, прийшовши у 4, провозилася з годину з Оксаною, а в 8 уже встала, таки до Оксани, бо вона плакати почала. Зміряла їй температуру, а в неї 40,2°, ну, тут, звісно, по лікарів мама побігла, а я тим часом дала деяку раду Оксані сама, температура упала на градус (39,1), Оксана заснула, а як прокинулась, то вже було їй значно ліпше. Лікар каже, що нічого серйозного нема, а просто «желудочное страдание», посадив на дієту, казав лежати і приписав деякі «животкові» средства. Сьогодні їй нічого собі, жар середній (38°) і вже видно, що нічого страшного нема, а вчора то не раз насувалася думка, чи не тиф часом. Вчора я цілий день то коло Оксани сиділа, то куняла, а ввечері, як все заспокоїлось, заснула, вночі вставала до Оксани, потім думала йавіть листа сього скінчити, але сон переміг.
Тепер скінчу, бо пора йти малюватися. Буду писать тобі часто, хоч одкритки, таки справді, бо вже не буде більш ні рефератів, ні зібрань, а все інше і не так томить, і не стільки часу забирає. Увесь сей час, відколи приїхала, се було щось страшенне!