Розсердив мене «Вісник», поробивши з моєї статті цитати тільки про Стефаника і зовсім поминувши мою характеристику Ваших творів. Що се — навмисне?
Ваше «Під голим небом» дуже мені подобалось, і не тільки мені, а всім нам. Се високопоетична річ і до того ж оригінальна. Ви артистка,^ в нашій публіці не дуже теє ціниться, але я ое люблю над усе. Es lebe die Kunst! 1 Можуть знайтись деякі дрібні уваги щодо стилю тощо, але тепер про се не буду писати,— коли хочете, то згодом. Надсилайте скоріш Ваше оповідання до «Киев-ск[ой] стар[ины]» і майте на увазі, щоб не давати його gratis, сей журнал має тепер звідки платити, а поети, на жаль, не тільки святим духом жити мусять. Чи бачите, якою я утилітаристкою стала? Може, навіть скажете: «А, фе! Ach, liebe Freundin, es hat seine Grtinde...» 2.
Напишу до «Жизни», щоб мені прислали відбитки моїх «буковинців», як зробить се, то пришлю й Вам, а тепер ще й сама не маю нічого, окрім одного примірника, що мені на часі потрібний.
В нашій родині пема нічого дуже лихого, але й нічого надто доброго: мама, Оксана і Дора були хворі остатніми днями, мама ще й сьогодні в ліжку, хоч уже видужує, то була інфлуенца, що тепер лютує в Києві.
Ст[арицькі] та Др[агоманов]и маються гаразд, я їм передам Ваше вітання.
Я маюся на здоров’я добре, але все-таки «чорний світ навколо мене», а чому, власне,— напишу через два тижні, коли писатиму Вам довгий-предовгий лист. Тепер мушу скінчити. Сердечне цілую Вас. Наші всі Вас вітають. Не мовчіть же довго!
Ваша Л. Косач
P. S. Труш уже в Галичині і мав до Вас паписати. Ми з ним дуже добрі товариші.
NB. Мама просить, чи не могли б Ви їй назад прислати оригінали її «Соловьиной песни», що Ви перекладали для німецького збірника? Коли не згубився, то, б[удь] л[аска], пришліть.
бачила, який він тепер. Якщо будеш у нього, то наведи як-небудь розмову, чи не вважав би він можливим, щоб я приїхала тепер до нього. Він мені все пише про те, як ми поїдемо вкупі в санаторію, але де ж та санаторія, як же до неї вибратись? Коли от уже й зима, а в нього кров горлом іде і жар все більше й більше! Знов пише часом, що коли прийдеться застрянути на зиму в Мінську, то він устроїться якось незалежно і попросить приїхати мене, але як же, власне, може він устроїтись?
Пише теж і про те, що при мені йому навіть гинути буде легше, але ж не можу я своїм раптовим, непроше-ним приїздом дати зрозуміти: ось ти вже гинеш...
Я знаю, моя Лілеє, що се тяжка місія, яку я прошу тебе взяти на себе, але се неначе була б якась потіха мені з того, якби ти заїхала, я б, може, чогось довідалась, що вивело б мене з сеї примушеної пасивності.
Як тепер часто всі говорять про те, що ось я тепер здорова і що се мусить мені бути дуже ново і приємно. Якби вони знали, що бути здоровою тільки самій для мене нічого не варт. Не радує, зовсім не радує мене моє здоров’я!.. Ну, годі, до побачення, цілую тебе міцно, моя Лілеє.
Твоя Леся
112. ДО В. О. ПОССЕ
21 грудня 1900 р. Київ Киев, Мариинско-Благовещ[енская], 97,
9.ХІІ 1900
Многоуважаемый Владимир Александрович, мне очень было неприятно, что я, кажется, несколько запоздала со своей статьей о польской литературе, но при всем жела-нии и старании ее невозможно было написать скорее,— оказалось, что эта тема потребовала гораздо больше работы, чем я раньше предполагала. Дело в том, что в рус-ской литературе, сколько мне известно, кроме работы Спа-совича, совсем нет ничего о польской литературе, выхо-дящего за пределы простой рецензии. Я хотела дать все-таки критическую статью, а не рецензию, да боюсь, что мне это не удалось: страшно трудно стиснуть такой огромный материал в рамки короткой статьи, да еще при этом не упускать из виду, что это все-таки о б з о р, а пе историко-литературное исследование. Утешаю себя тем, !чу'ё- это только' ввёдёййе, которое облегчит мне дальней-шие обзоры нольских новинок.
Ввиду ;тогр, что в «Жизни», по-видимому, охотно по-мещаются иереводьі из новейших польских авторов, я ре-шилась послать Вам теперь один перевод небольшой, но очень типичной вещи Ст. Пшибьішевского, шефа краков-ской модерны,— быть может, она Вам покажется интерес^ ной. Перевод сделан не мной, но под моей редакдией щ как видите, с моим иримечанием. Если эта ноэма Вам го-дится, то, можѳт бытъ, Вы найдете удобным помеетить ее при моей статье, в которой, между прочим, трактуется и о Пшибышевском? Жалею, что но могла послать этого перевода в мосте со статъей, да ие хотелось мие ещё боль-ше\ опаздывать с ной ради этого.