Голос Тірци
, (співає в пустині)
Готуйте путь несмертній силі божій, шляхи рівняйте духові його!..
Зоря світова заливає небо золотом і багрянцем, руїна спалахує проти сонця, мов усміхається, далекі гірські верхів’я цвітуть барвами, немов чарівні квіти. Наступає день.
Але, відкинувши це закінчення, Леся Українка створює нове, значно коротше, де Тірца виступає не як митець, що добровільно зрікся свого народу, а як митець-вигнанець, бойовий дух якого залишився незламним.
А с с і р і я — стародавня рабовласницька держава, що існувала на території сучасного Іраку до кінця VII ст. до н. е., суперниця Вавілонії. В XV—XIII і X—VII ст. до н. е. вела загарбницькі війни проти Вавілонії, Вірменії, Сірії та Іудеї. \
Н і н е в і я — столиця давньої Ассірії. Славилась розкішними палацами і храмами. В 612 р. до н. е. Ніневія була стерта з лиця землі вавілонцями та мідійцями. 4
Фінікія — стародавня рабовласницька держава на східному узбережжі Середземного моря (тепер територія Лівану та Сірії). Час розквіту й могутності Фінікії припадає на III тисячоліття до н. е.
Тимпан — стародавній ударний інструмент, подібний до давньогрецьких литавр.
ОСІННЯ КАЗКА
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори. Т. VI. К., «Книгоспілка», 1929, стор. 19—48.
В архіві зберігається автограф єдиної повної чорнової редакції ^«Осінньої казки», писаної чорним чорнилом та олівцем (ф. 2, № 801). З автографа видно, що Леся Українка багато працювала над цим твором: перекреслені цілі сторінки, закреслені і відновлені рядки, пізніше дописані речення і окремі епізоди. І все ж твір лишився остаточно не завершеним і не відредагованим; про це свідчить однакова нумерація двох (других) дій, а також викреслені і незамінені частини текстів, внаслідок чого утворюється не завжди зв’язаний текст. За життя письменниці «Осіння казка» не була надрукована. За свідченням К. В. Квітки (Див. його примітку до списку початку «Осінньої казки», ф. 2, № 819), сама Леся Українка не вважала твір викінченим і збцралась ще над ним працювати.
Дата в автографі — «Тифліс, 25.1 1905 р.»
Подається за автографом.
Фантастична драма «Осіння казка» була наїґисаиа в січні 1905 р. Виникнення задуму твору пов’язане з наростанням рево-і люційних подій в країні. За алегоричними образами драми виступають конкретні історичні сили революції 1905 рм В листах цього періоду поетеса неодноразово говорить про співзвучність настроїв своєї музи з буремними подіями. В листі до матері від 6.11 1905 р. вона писала: «...мйслі зайняті не такими спокійними темами під впливом щоденних перемін «весни» й «зими». В Тифлісі був один такий «весняний день», коли калюжі людської крові .стояли на тротуарах до вечора. Не до спокійних тем при таких обставинах...»
Закінчуючи твір символічною картиною, де робітники підіймаються крутою горою все вище і вище, позначаючи кожний щабель червоними прапорцями, авторка вкладав в уста Будівничого символічні ълова про те, що «осіння казка... скінчиться справжньою весною!», що «й зимі на світі є кінець». Такий оптимістичний заключний акорд вказує на глибоку віру Лесі Українки в перемог^ робітничого класу в складній і тривалій боротьбі з царизмом.
У попередніх виданнях творів Лесі Українки упорядники по-різному підходили до укладання основного тексту «Осінньої казки» за чорновим автографом. Так, у виданнях «Книгоспілки» (Леся Українка. Твори. Т. VI. К., 1929) та ДВХЛ (Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. II. К., 1951) відновлено і введено в основний текст майже всі закреслені поетесою місця. Такий принцип не виправдав себе, оскільки порушував стрункість викладу та логічну послідовність в окремих місцях. Упорядники пізніших видань творів Лесі Українки — «Радянський письменник» (Леся Українка. Поезії. Т. II. К., 1962) та ДВХЛ (Леся Українка. Твори в десяти томах. Т. III. К., 1964), укладаючи основний текст цього твору, врахували авторську правку і подали його в стислішому, стрункішому, логічно більш умотивованому викладі. В цих виданнях відновлено лише одну сцену в розділі IV (діалог Лицаря й Принцеси), без якої порушується зміст викладу.
Текст «Осінньої казки» подається за автографом з урахуванням авторської правки. Так, у розділі І в монолозі Лицаря введено до основного тексту 13 рядків, починаючи від слів: «О страднику, великий Прометею...»; в автографі ці рядки хоч спочатку й були [поетесою викреслені, пізніше відновлені хвилястою лінією.
З таких самих міркувань на початку розділу IV відновлено 14 рядків в діалозі Лицаря і Служебки після слів Лицаря: «Смієшся ти?» Нижче, в цьому ж розділі, поновлено і введено в квадратних дужках до основного тексту 25 рядків з діалога Лицаря і Принцеси, починаючи із слів Принцеси: «Але ж тут, пожалься боже, знову жде тюрма!» В останньому випадку упорядник керувався змістом тексту і тим, що Леся Українка, викресливши ці рядки, не узгодила послідовність у викладі.