Інші значні викреслення в рукописі винесені в примітки. Так, наприкінці розділу III, що закінчується словами «...Вірний блазень», в автографі закреслено цілу сторінку тексту:
(Принцеса задумується.)
«Згадай той час, як ти гусята пасла...»
Шкода, той час пе вернеться ніколи...
До черевичків звикла босоніжка та ще й до ѣолотих, до королівських...
Та й як після помбстів кришталевих знов звикнути бродити/по калюжах?
«Свинарський бік» —*фе, що за/бридка назва?!
Мій вірїіий блазню, вепські в тебе жарти.
1 з ким же се я стрінутись там маю?
Невже з безрогими?.. А певне! Годі!
Не хочу я і думати про се!
Лети собі, пташино! (Махає на голуба, той летить і щезає в просторі.) Будеш вільна, хоч і брудненька трошки... Білі шати, мені тепер ви стали за кайдани, бо не одважусь я вас покаляти нізащо... ох, невже таки нізащо?
Знав, мій тиране, як мене скувати!
(Сідає гаптувати біллю срібний серпанок.)
У розділі IV після слів Лицаря «... тепер я глузд його аж надто тямлю!» викреслено одну сторінку:
Хто визволить, той вимагає дяки, а для людей нема миліше дару, як воленька чужа. Дитину рідну кохають батько-мати і за теє бажають послуху — неволі, значить; спізнаються по волі молодята і вже присяги прагнуть — знов неволі...
Служебка А ти ж би як хотів? Звести з ума , та й кинути? Ти мудрий, «без присяги»,
це кожний захотів би!
Лицар 7
Що ти 8наеш?
От я і без присяги, й без любові, а зв’язаний з тобою...
Служебка Любий мій!
(Хоче його обняти.)
Лицар ( відступає)
Ой, не спішись мене в хомут гиуздати!
Доволі з тебе, що твоє тавро носитиму на лобі до загину, бо я того до віку не забуду, що я не визволив себе з темниці і не загийув там, а як баран дав вивести себе, певідь куди і нащо.
Неслава! Ганьба! Сором!
У цьому ж розділі, в діалозі Служёбки і Пастуха, викреслено опис кришталевої гори, на вершині якої сиділа Принцеса. Викреслені, правда, три початкові і шість кінцевих рядків опису, а середня частина лишилась незакресленою, проте без початкових та кінцевих рядків вона втрачав сенс.
Після слів Пастуха «...фіалку одну знайшов і «гусячі лапки» було: «Ще трохи, то й скляна гора розтане».
Служебка Скляна гора розтане? Схаменись!
Вона ж не з льоду, з чистого кришталю.
Пастух
А хто її вгадав, люди кажуть, що якби добре сонечко пригріло, то все б таки, хоч трошечки підтала, там, кажуть, в й крижини, й кришталини, де глибше — лід, а зверху — там кришталь.
Вона ж таки будована, не справжня, і будівничі величезні гроші '
побрали на будівлю. Хто ж повірить, щоб так таки ні крихотки й не вкрали.
Сама ж таки подумай, що дешевше: лід чи кришталь?
Служебка Та відомо, що лід!
Пастух
Ото ж то й е! Ну, як просвітить сонце крізь той кришталь, прогрів глибоченько, як попливуть там потайні потоки та як посуне той кришталь, мов крига, завалить нам усі хліви і стайні, обори та свининці. То-то буде!
Служебка І що там буде? Ніби зроду сонце на неї не світило?
Пастух
Та не так!
Вона збудована вже в возовицю, в холодні ночі та в студені роси, а там пішли дощі, пороша, вітер.
Яке то сонце? А тепер, гляди, коли б на гарній кришталевій брилці не з’їхала з гори у діл принцеса.
В’язень-лицар
Принцеса!
Пастух
Служебка
То луна!
Пастух
f Луна?
Луна в свининці? Дивно... дуже дивно.
(Тихше.) Тй чула? їх вже кілька сот розбилось об мармуровий поміст, ослизнувшись, на кришталевій кручі, все лицарство було хоробре, цвіт країни... шкода!
Там, де лицарський бік, найгірша круча,
Тут, на «свинарськім», не така, та звісно, лицарство брудами гордує... Шкода...
А звідси б легше вилізти на шпиль аж до принцеси, до її в’язниці.
Л и ц а р
В’язниця!
Пастух
% Знов луна?.. Е, ні, небого,
Се щось непевне... Я таки чував n - Щось стороною.
(Дивиться служебці в очі.)
Служебка Брехні, повір!
Наприкінці цього розділу після слів Будівничого, який посилає робітника-підлітка за допомогою, «...щоб знали всі, яка сутужна справа. Бігай! (Хлопець іде, але зараз повертається наляканий.)» закреслено півсторінки:
Хлопець Ой, пане майстре! Способу немає пройти через хліви. Там дозорчиня казала підпаскам все бидло завернути.
Біжить назад вся гурма без ладу — поламані ж тепер всі загородки — то й суне так, котре куди попало.
Попереду кнури та бугаї, та жеребці, та барани з цапами, я ледве втік... стоптали б... розірвали б...