П а р в у с Вся ваша ідолянська красномовність, усе письменство ваше — порох, цвіль проти писання праведників божих,— ти їх коли читав?
Руфін
Признатись мушу: мені не до душі писання ваших учителів. Мене той стиль простацький, безладдя в доказах і рабство думки аж до живого серця порива!
П а р в у с Якби ти прочитав хоч би оце,
(показує на рукопис) то, певне б, не одваживсь так казати.
Р у ф і н
Що ж се за твір?
П а р в у с
Се лист один... відповідь філософові Цельзові * од нас.
Прісцілла се переписати має.
Я їй лишу, то можеш прочитати.
Р у ф і н
Я дуже високо ціную Цельза і думаю, що навіть вороги-йому відмовить шани не повинні, бо твір його не пахне ні болотом, ні кров’ю, як здебільшого буває у ваших супротивників. Се ж правда?
(Не завважаючи, що Прісцілла й Парвус вмисне пере-
мовчали.)
Дозволь мені поглянуть на листа.
(Бере у Парвуса рукопис, читав кілька хвилин, потім — до Прісцілли.)
Скажи, Прісцілло, ти читала сеє?
Прісцілла Єпискогі нам усім читав уголос.
Р у ф і н
Не розумію, як могла ти взятись сю погань переписувать.
Прісцілла
Руфіне І
Р у ф і н
Та як же маю я назвать болото як не болотом? Тут уже немає і того талану, що в листах Павла усе-таки просвічує крізь нелад, і грубу форму, й забобони всякі.
Тут доказу ні одного. Ні факту, ні рації поважної, все «чуда» такі, як перегін в свиней бісів *,
та ще якісь рогаті силогізми, позичені в софістів з передмістя *.
П а р в у с
Що з того, що у Цельза тії «факти» нанизані на ниточку, мов перли дешеві на торзі,— вони фальшиві!
Прісцілла
Що з тих «поважних рацій», як не можуть вони ні одного створити дива у людських душах так, як то створили перекази чудові галілейські, що цвітом невмирущим зацвіли серед пустині людського невірства?
Руфін (все дивлячись у рукопис)
Ти ж тільки слухай, що се за слова (читає)
«гадючий виродку», «нащадку пекла», «душе смердяча»...
(Опускає рукопис.)
бридко вимовляти. Наперчено, немов погана юшка!
То се така лагідність християнська?
То се така свята премудрість ваша?
П а р в у с
Ні, се такий вогонь святого гніву!
Ні, се таке святе безумство віри, що не дає нам, християнам, бути такими, як філософ Цельз премудрий!
Прісцілла
Він справді ні холодний, ані теплий, як дерево, сухий, зовсім ніякий.
П а р в у с Волію я мучителя Нерона над ворога такого, що вбиває не тіло, тільки дух, що роз’їдає
нам віру нишком, наче міль одежу. Нерон — той був великий виноградар в саду господнім, кетяги достиглі давив, і з їх крові вино робилось, насичене ферментами новими.
Руфін
Великий жаль, що стільки крові ллється за вашу віру, бо добра не вийде, вино ще грає, а вже оцтом чути.
Я певен, що пожар великий Риму не християни вдіяли, та, може, вони пожар готують нам ще більший. Усе, що нам лишилося від славних часів колишніх, все та віра спалить і попіл рознесе на штири вітри.
П а р в у с На пожарищі світ новий настане. Руфін
Чи в тому світі буде й Рим новий?
П а р в у с
0 ні, не Рим, новий Єрусалим.
Руфін
1 се тебе так тішить? Хто ж такий ти? Юдей, римлянин?
П а р в у с
Ні. Я християнин і більш ніким не хочу буть.
Руфін
Се видно.
Чи й всі такі в новому світі будуть?
П а р в у с
Авжеж, ми всі там будем громадяни небесної держави, а не Риму,
і не Афін, і не Александрії, чи як там звуться ще столиці людські.
Ну, не хотів би я дожить до сього!
П а р в у с
Там будуть праведні, воскреслі з мертвих, а не такі, як ти.
Р у ф і н
Нехай і так.
Доволі з мене, що тепер я бачу.
Як далі піде так, ми хутко станем чужинцями у нашім ріднім краю, вигнанцями з небесної держави, бо їй нема на нашім світі місця, та й ми дістатися туди не можем, де перше треба вмерти, щоб ожити,
і втратити зовсім подобу людську, щоб статися не людьми й не богами, а чимсь таким, як тінь, як дим, як пара.
Прісцілла
Таким, як дух, безгрішний, чистий дух.
П а р в у с
Без марних клопотів, без людських злиднів. Не будуть там ні сіяти, ні жати...
Р у ф і н
Поки новий Єрусалим настане, то Рим піде в старці, бо ваша віра эруйнуе працьовитість, а жебрацтво в честь уведе, хоч і не дасть загоди голодній черні, тільки роздратує.
Прісцілла
Се ти говориш так, бо не збагнув, що значить боже царство — тут настане не цезарям свавільним панування, а богові єдиному.
Р у ф і н
Наступить той бог єдиний нам усім на шию,
мов східний деспот. Ні, вже я волію державу навіть цезарів найгірших,— хоч я республіканець, як ти знаєш. Волію щиро пантеон великий, де міститься республіка весела богів Еллади гарної, що стали в Італії сенатом при народі богів латинських мудрих, працьовитих. Юпітер не цурається з’явитись Серапісом в Єгипті чи Аммоном,