Прісцілла
Авжеж, там, може, досі те хлоп’я прийшло додому та й по мамі плаче.
Аецій Панса А жінка ж ся казала: християни...
Прісцілла
То жінка темна, тату, і не знає сама, що каже.
Аецій Панса
А почім ти знаєш, які ті християни? Ти ж не знаєш!
Руфін (перебиває, частуючи)
Там досі, татку, є тобі вечеря.
Аецій Панса Та нам, старим, вечеряти не конче.
(Встає.)
Мені б оце якби вже на спочивок.
Прісцілла
Ходи, ходи, татусю, там для тебе давно постелено.
(Веде Аеція Пансу через перистиль у дальші кімнати, незабаром вертається і сідає коло Руфіна. Який час вони
мовчать.)
Руфін
А знаєш, люба, мене таки не тішить ся пригода з дитиною. Почнуться знов наґінки за християнами.
Прісцілла
Що ж, воля божа, ми мусим перебути сюю пробу одважно й твердо, як годиться вірним.
Руфін
Прісцілло, раз ти вимовила слово, якого я не смів промовить перший, бо думав,— ти його не приймеш в душу. Але я бачу, що й твоя душа приступна ще земній тривозі людській. «Не можу я такого допустити»,— се слово т и сказала, а не я, подумай же тепер, чого коштує не промовляти сього слова.
Прісцілла (подумавши трохи)
Слухай,
і я б здолала заглушить се слово на дні душі, якби я тільки знала, що не за мене ти готов страждати, але за те, що вище над людей.
Що б ти сказав, якби почув від мене подібне слово в ті часи, як ти збирався воювать за славу Риму?
Руфін
Сказав би, що не гідно се матрони, дочки і жінки римських громадян.
Прісцілла
І не послухав би мене?
Руфін
Звичайне!
Прісцілла Тепер скажи: що якби я була уся у владі варвара лихого і не було б для мене оборони, як тільки смерть. Чи міг би ти сказати: «Умри, Прісцілло, не давайсь на ганьбу»?
Руфін
(подумавши)
Я міг би се.
Прісцілла
Тепер же погадай: те, за що я готова хоч і вмерти, мені дорожче і від слави Риму, і від моєї цноти.
Руфін
Й від Руфіна?
Прісцілла
Руфіне, ще ж сього ніхто не ставив на пробу.
Руфін
Але стане незабаром, як викриють тебе.
Прісцілла
Могла б я й вмерти, ти мусив би й ту втрату пережити.
Руфін
Чи пережив би, се ще невідомо.
Прісцілла (подавляє в собі зворушення)
Хіба ж ти вже, Руфіне, не римлянин, що не стерпів би твердо втрати жінки?
Руфін
Ти більше маєш твердості, ніж я, бо ти й мене готова утопити для слави християнства.
Прісцілла
Я? Тебе?
Хіба ж не я сама тебе просила, щоб ти мене не проводжав на збори?
Чи проводжать, чи ні, се мало значить. Тепер не про таємне товариство, а про злочин кривавий буде справа (коли до суду дійде сеє діло), і чоловік палкої християнки запевне здасться підозренним владі.
Прісцілла
Засуджено недавно християнку, неначебто за чари, до спаління, а чоловік її зоставсь безпечний.
Руфін
Бо чоловік її формально зрікся і виявив, що відколи вона до секти прилучилась, то не стала всіх шлюбних обов’язків виповняти супроти нього.
Прісцілла (спустивши очі)
Ти в потребі можеш те саме виявить про мене.
Руфін
Справді
ти думаєш, що я б се міг вчинити?
Прісцілла
Але ж ти виявив би тільки правду, сказавши се.
Руфін
Буває часом правда, якої виявляти не подоба.
Розлуки ми не брали.
Прісцілла
Взяти можем.
Се ж навіть не по правді, щоб я мала вживати твого захисту й опіки,
спокій твій і безпечність наражати, коли я справді не жона тобі.
Руфін мовчки відходить і спиравться, закрившись тогою, на п’єдестал.
Прісцілла (підходить до нього і кладе йому руку на плече)
Даремне ти вражаєшся, Руфіне, я ж тільки те сказала, що повинна б сказати вже давно, що й ти сказав би, якби сѳ про сторонніх річ зайшла в подібній справі.
Руфін
(палко)
Ні! ніколи в світі!
Се, може, в християн такі подружжя, що тільки й держаться, поки жага загоду повну має.
Прісцілла
Тільки зрада шлюб християнський розлучити може.
Руфін
А справжній — тільки смерть. Авжеж, Прісцілло, хоч зрадила мене ти для Христа, та я тебе не зраджу ні для кого і ні для чого. Я тебе пустив би, я б не держав тебе в неволі в себе, якби ти раз мені сказала в вічі:
«Пусти мене, бо ти мені бридкий, ненавидний душі моїй і серцю».
Ти можеш те сказати?
Прісцілла (з поривом)
Ні, мій друже!
Хоч, може, се була б с в я т а неправда, але ні серце, ні язик не може на неї зважитись. О ні, Руфіне!
Хоч би з тобою ми навік розстались,
а серцю був би ти найближчий завжди з усіх людей.
Руфін
З усіх людей «невірних»? Прісцілло, договорюй все до краю!
Прісцілла
(щиро)
Я все договорила. Знаю добре, що ні до кого серце так не б’ється, нікому так не вірить без вагання і ні за кого не болить так тяжко...