Оце твій шлюб, нещасна Поліксено!
(Бере з-за тринога ножиці і обрізує коси Поліксені.)
Поліксена
Ой!
Кассандра Поліксено, де жалобні шати? Андромаха Безумна, що ти робиш?
Кассандра (в пророчому нестямі)
Андромахо, сестра по братові жалобу носить, вдова по мужеві бере ще глибшу, а сирота загине в сповитку!
Андромаха
Зловіснице, бодай ти заніміла!
Поліксена
Чом ти мені одразу не сказала, що горе близько? Може б, я могла затримать Гектора...
Кассандра/
Ох, Ц^ліксено, я завжди чую горе, баїу горе, а показать не вмію. Ц/не можу сказати: тут воно або он там.
Я тільки знаю, що гіоно вже є і що його ніхто вже не одверне, ніхто, ніхто. Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернулаї
Поліксена
Та й одвернула б, якби ти сьогодні сказала Гектору: не йди на бій.
Андромаха Вже ж ти це знала,— чом же не сказала?
Кассандра Хоч би й сказала,— хто б мені повірив?
Андромаха
Та як же й вірити, коли ти завжди не в пору й недоладно пророкуєш?
Поліксена
Віщуєш горе завжди, а чому й від кого прийде горе, не говориш.
Кассандра Бо я того не знаю, Поліксено.
Андромаха
То як ми можем вірити словам?
Кассандра
То не слова, я все те бачу, сестри, що говорю. Я бачу: Троя гине.
Андромаха
Чому? Від кого? Хто її зруйнує? Атріди? Ахіллес?
Не знаю, сестри.
Я бачу тількй,: Троя погибає, і шлюб дочки ЇІріама з Ахіллесом, червоним від крові троянських мужів, ганебний шлюб не врятував би Трої.
Живі вино готують на весілля, мерці волають: «Крові дайте, крові!»
...Ох, скільки крові чорної я бачуі І батько наш коліна обійпає катам своїх дітей... Я чую крик... ридав, плаче, скиглить, виє, виє...
То наша мати!.. Я пізнала голос!..
Андромаха
Боги всесильні, одберіть їй мову!
Кассандра хапається за голову і з жахом дивиться у простор. Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи.
III
Гінекей Андромахи. Рабині прядуть і тчуть, деякі гаптують і шиють. Андромаха тче великий білий плат, обходячи навколо
високі кросна.
Андромаха (до рабинь)
Підіть на браму ви, Левкб й Хрізё, іди й ти, Айтро; по черзі вертайтесь, поглянувши на бій і розпитавшись, про Гектора мені звістки приносьте.
Рабині виходять.
К л і м е н а (стара рабиня)
Чому ти, владарко, сама не підеш?
Не так би сумувала, подивившись, як твій герой воює ворогів.
Андромаха
Не можу я, Клімено, я боюся іржання коней, брязкоту мечів,
і куряви, і крику, а найгірше того смертельного співанйя стріл!
Як я те чую й бачу, то здається мені, що то повстав з бёзодні Хаос, що ні людей нема вже, ні богів, а тільки смерть панує самовладно.
А як не бачу лютої війни, то й не боюся, і тоді я вірю, що Гектора ніхто не подолає, бо він герой понад усіх героїв.
К р е у з а (молода рабиня)
Се правда, владарко! Щаслива жінка, що може про свойого чоловіка таку сказати правду...
Кассандра (раптом увіходить)
Правда й щастя! Як легко ти паруєш їх, Креузо!
Андромаха (з невиразним страхом)
Чого тобі, Кассандро? Ти, здається, забула вчора в мене веретено?
Креузо, пошукай...
Кассандра
Не треба, сестро.
Не буду я ні прясти, ані ткати. Жалобні шати маю, а на покрив смертельний ти сама давно напряла, не знаю тільки, чи доткати встигнеш.
Андромаха До чого ти се кажеш? Я на ложе для Гектора новий готую плат.
Кассандра Я тільки се й кажу.
А й т р а
(увіходить)
Наш владар в полі зустрівся з Ахіллесом.
Андромаха Ох!.. І що ж?!
А й т р а
Здається, він його перемагає.
Андромаха Та хто кого?
А й т р а
Наш владар Ахіллеса.
На брамі Поліксена аж зомліла, побачивши, як Ахіллесу скрутно.
Андромаха
От безсоромна! то вона не брата, а мірмідонця стежить?!
Кассандра
Андромахо, на неї Мойра наложила руку.
Не ти найнещасливіша у світі, тож не суди нещасних. Вдів багато, а межи братом вибирати й милим не часто мусить жінка.
Андромаха
Що ти кажеш?
Ти, наче п’яна, помішала в купу і правду, й вигадку...
Кассандра
Вино з водою помішані стають одним напитком.
JI е в к е
(увіходить і мовчки спиняється )
Ну, що, Левке?
JI е в к е
Не посилай мене на браму, владарко...
Андромаха
Кажи, що сталось?
JI е в к е
Нічого ще не сталось... я не можу...
Ох, сам Арес пустився б утікати, не то що смертний...
Андромаха
Що ти жебониш?
Хто ж утікає?
JI е в к е Владар наш... твій муж...
Андромаха ( замаху еться на неї човником ткацьким) Неправда! Як ти смієш?..
Кассандра (спиняє її руку)
Не поможе твоя рука проти правиці Мойри.
Андромаха
Геть, геть, зловіснице! Се ти, ти винна, коли то правда, що говорить сяя!