Выбрать главу

Д еві

Ніхто, я сам! Та, їй же богу, сам!

Годвінсон Ти не божись, то нечестива звичка.

(До громади.)

На суд з малим, звичайно, я не стану, я сподіваюсь, що в його родині і так його не всі за се похвалять.

Е д і т а

Належну кару буде мати хлопець.

Крістабель (до Калеба)

Простіть його, він перепросить.

К а л е б

Звісно,

а хльосту все-таки не вадить дати для прикладу.

Д еві (до Крістабелі)

Завішусь, як поб’єш!

Крістабель умовляє його нишком, він трясе головою з сльозами лютості на очах.

Р і ч а р д

Мій небіж не зовсім по правді каже, що сам він се робив. Ми вдвох робили.

Деві поривається щось сказати, Річард його утримує рухом.

Як старший, я відповідати мушу, і я готов. Я суду сам прошу.

Але вперед дозвольте іншу справу залагодить.

(До Кембля.)

Прийшла твоя дочка.

Не випадає дівчині стояти так довго у порога.

Се-то правда.

Ми зараз поспитаємо її.

Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає за-« кладками якісь тексти. Крістабель виводить Деві в ванькир.

К а л е б (до Дженні)

Чи Річард Айрон обіцяв коли

з тобою одружитись?

Дженні мовчить, спустивши очі додолу.

Кембль

Що ж ти мовчиш?

Кажи, коли питають.

Дженні затуляє обличчя рукавом і схлипує.

Річард

Панно Дженні, я вас прошу виразно відповісти.

Ваш панотець мені уймає честі, прилюдно дорікаючи, що я вас баламутив нібито.

Дженні (спалахнувши і перемігіии сором)

Та вже ж!

А хто ж мене рівняв і до принцеси, і до русалки... і... і вже не знаю, до кого ще? Хто правив теревені, аби мене барити?

Річард Запевняю, що заміри мої були невинні, але як я необережно зрушив вам спокій серця, то бажав би знати...

Абрагам Сміт Та що там! Поберіться, й ділу край!

Д ж е н н і (з поривом злісної упертості) Нізащо в світі не піду за його!

К<з м б л ь (збентеоюений)

Ну, се вже, дочко, теє... не по правді.

Се ти неначе коверзуєш...

Дженні

Ні!

Не хочу я! Хіба я послідніша, щоб він мене...

(Знов затуляється фартухом, і через те її слова заглушаються.)

К е м б л ь

( гримає)

Джоанно, годі слинить!

Кажи по-людськи, що тобі не в лад?

Ну, говори ж!

Р і ч а р д

Так, панно Дженні, справді вам слід би пояснить свої слова, бо се мені образа.

Дженні (до Річарда з погрозою)

Ну, гаразд!

Гаразд, я поясню.

(До громади.)

От, люди добрі, вже Річард Айрон має жінку в хаті, нехай же він тримається її!

(Біжить до алькова, розсовує запони і показує рукою на дикарку, що прищулилась у кутку.)

Громада жахається. Дехто одвертається, дехто спльовує з огидою; дехто сплескує руками,

К е м б л ь (встає і підходить до Дженні)

Ходім додому, дочко. Хай сій хаті те буде, що Содомові й Гоморрі!

(Бере Дженні за руку і виходить в крайньому гніві.)

Дикарка, улучивши момент, поки громада ще не оговталась, зривається і прожогом втікає в покинуті наотвір двері.

Е д і т а

Як смів ти в нашій хаті гріх чинити?

Хоч би мене з сестрою посоромивсь!

Р і ч а р д Матусю, я се можу пояснити...

Едіта обурена одвертається. Крістабель, затуливши обличчя руками, виходить у ванькир.

Годвінсон (до громади)

Чого ж нам ще розпитувать, братове?

Здається, досить бачили. Се зветься: зловити на гарячім вчинку.

Абрагам Сміт

Правда!

Метыо Фільдінг

Се щось нечуване!

К а л е б

Образа бога!

ДжонМільс

Такого попускать не можна.

Джірімая Ортвін

Звісно!

Годвінсон (бере Біблію, що лежить на столі)

Я думаю, нам варто прочитати,

що роблено в Ізраїлі такому,

хто блуд чинив з поганськими жінками.

Річард Так справу ставити я не дозволю!

Г одвінсон (до громади)

Невже він думає ще одрікатись?

За кого ж він нас має?!

Абрагам Сміт

Та за дурнів! Джонатан Батьки мої, дозвольте мовить слово.

М е т ь ю Ф і л ь д і н г

Ну, вже відомо, ти його товариш, то будеш заступатися.

Джонатан

Я, батьку, громаді завжди був слухняним сином, вважаю я за гріх її дурити, крім того, звик я правду цінувати над всяку людську приязнь.

К а л е б

Ну, кажи. Джонатан

Я говорив з товаришем про сюю поганську дівчину. Він запевняв, що він її привів не для розпусти.

Я певен, що мені, як свому другу, признався б він по правді.

К а л е б

А навіщо ж

вона йому здалась?