Д еві
Ніхто, я сам! Та, їй же богу, сам!
Годвінсон Ти не божись, то нечестива звичка.
(До громади.)
На суд з малим, звичайно, я не стану, я сподіваюсь, що в його родині і так його не всі за се похвалять.
Е д і т а
Належну кару буде мати хлопець.
Крістабель (до Калеба)
Простіть його, він перепросить.
К а л е б
Звісно,
а хльосту все-таки не вадить дати для прикладу.
Д еві (до Крістабелі)
Завішусь, як поб’єш!
Крістабель умовляє його нишком, він трясе головою з сльозами лютості на очах.
Р і ч а р д
Мій небіж не зовсім по правді каже, що сам він се робив. Ми вдвох робили.
Деві поривається щось сказати, Річард його утримує рухом.
Як старший, я відповідати мушу, і я готов. Я суду сам прошу.
Але вперед дозвольте іншу справу залагодить.
(До Кембля.)
Прийшла твоя дочка.
Не випадає дівчині стояти так довго у порога.
Се-то правда.
Ми зараз поспитаємо її.
Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає за-« кладками якісь тексти. Крістабель виводить Деві в ванькир.
К а л е б (до Дженні)
Чи Річард Айрон обіцяв коли
з тобою одружитись?
Дженні мовчить, спустивши очі додолу.
Кембль
Що ж ти мовчиш?
Кажи, коли питають.
Дженні затуляє обличчя рукавом і схлипує.
Річард
Панно Дженні, я вас прошу виразно відповісти.
Ваш панотець мені уймає честі, прилюдно дорікаючи, що я вас баламутив нібито.
Дженні (спалахнувши і перемігіии сором)
Та вже ж!
А хто ж мене рівняв і до принцеси, і до русалки... і... і вже не знаю, до кого ще? Хто правив теревені, аби мене барити?
Річард Запевняю, що заміри мої були невинні, але як я необережно зрушив вам спокій серця, то бажав би знати...
Абрагам Сміт Та що там! Поберіться, й ділу край!
Д ж е н н і (з поривом злісної упертості) Нізащо в світі не піду за його!
К<з м б л ь (збентеоюений)
Ну, се вже, дочко, теє... не по правді.
Се ти неначе коверзуєш...
Дженні
Ні!
Не хочу я! Хіба я послідніша, щоб він мене...
(Знов затуляється фартухом, і через те її слова заглушаються.)
К е м б л ь
( гримає)
Джоанно, годі слинить!
Кажи по-людськи, що тобі не в лад?
Ну, говори ж!
Р і ч а р д
Так, панно Дженні, справді вам слід би пояснить свої слова, бо се мені образа.
Дженні (до Річарда з погрозою)
Ну, гаразд!
Гаразд, я поясню.
(До громади.)
От, люди добрі, вже Річард Айрон має жінку в хаті, нехай же він тримається її!
(Біжить до алькова, розсовує запони і показує рукою на дикарку, що прищулилась у кутку.)
Громада жахається. Дехто одвертається, дехто спльовує з огидою; дехто сплескує руками,
К е м б л ь (встає і підходить до Дженні)
Ходім додому, дочко. Хай сій хаті те буде, що Содомові й Гоморрі!
(Бере Дженні за руку і виходить в крайньому гніві.)
Дикарка, улучивши момент, поки громада ще не оговталась, зривається і прожогом втікає в покинуті наотвір двері.
Е д і т а
Як смів ти в нашій хаті гріх чинити?
Хоч би мене з сестрою посоромивсь!
Р і ч а р д Матусю, я се можу пояснити...
Едіта обурена одвертається. Крістабель, затуливши обличчя руками, виходить у ванькир.
Годвінсон (до громади)
Чого ж нам ще розпитувать, братове?
Здається, досить бачили. Се зветься: зловити на гарячім вчинку.
Абрагам Сміт
Правда!
Метыо Фільдінг
Се щось нечуване!
К а л е б
Образа бога!
ДжонМільс
Такого попускать не можна.
Джірімая Ортвін
Звісно!
Годвінсон (бере Біблію, що лежить на столі)
Я думаю, нам варто прочитати,
що роблено в Ізраїлі такому,
хто блуд чинив з поганськими жінками.
Річард Так справу ставити я не дозволю!
Г одвінсон (до громади)
Невже він думає ще одрікатись?
За кого ж він нас має?!
Абрагам Сміт
Та за дурнів! Джонатан Батьки мої, дозвольте мовить слово.
М е т ь ю Ф і л ь д і н г
Ну, вже відомо, ти його товариш, то будеш заступатися.
Джонатан
Я, батьку, громаді завжди був слухняним сином, вважаю я за гріх її дурити, крім того, звик я правду цінувати над всяку людську приязнь.
К а л е б
Ну, кажи. Джонатан
Я говорив з товаришем про сюю поганську дівчину. Він запевняв, що він її привів не для розпусти.
Я певен, що мені, як свому другу, признався б він по правді.
К а л е б
А навіщо ж
вона йому здалась?