Проте ж він сам не жив по тій науці, бо підмовляв чужих жінок тікати не з голими руками.
Йоганна
Чоловіче!
До мене він і слова не промовив, щоб я пішла за ним!
Леся Українка з братом Михайлом і Маргаритою Комаровою. Фото початку 90-х років.
Леся Українка з сестрою Ольгою та Оксаною Старицькою. Фото. 1896.
X у с а
Чого ж ти йшла?
Й о г а н н а
Я раз почула, як він говорив, іцо лиси нори мають, птахи — гнізда, йому ж нема де в світі прихилитись, ї я вже не могла в палатах жити, в добрі, в догоді,— я пішла за ним. Своїм достатком я йому служила і всій його громаді помагала, щоб міг він мати скрізь собі притулок, щоб голоду і холоду не знав, щоб мав гурток прихильних коло себе, мандруючи між людом непривітним. Було б і гріх покинути його!
То ж вій мене зцілив, як я лежала на смертнім ложі!
X у с а
От, велике щастя! Нехай би ти була тоді сконала, ніж мала осоромити мене!
Йоганна (з глибокою певністю в голосі)
Я сорома нікому не придбала, ані тобі, ані самій собі.
X у с а
(подивившись пильно на неї)
Ну, добре,— він для тебе був пророком, чи там уже не знаю чим. А ти?
Чим ти була для нього?
Йоганна
Я — нічим.
X у с а
По-твоєму, і в се я мушу вірить, що так-таки нічого ти не мала за всі твої послуги?
Ні, Хузане, сього я ие кажу. Свою науку він уділяв усім, і нам, жінкам, не боронив стояти близько й слухать.
(Щиро.)
І чом ти не схотів піти до нього, як він людей навчав у Галілеї?
Він світ новий словами відкривав!
Світ правди, і добра, й любові, й волі,
Хузане, волі!
X у с а
От чого бракує вродливим жіночкам!
Й о г а н н а (охолонувши, стримано)
Не тої волі, що ти гадаєш. Він нам говорив про царство боже, де просвітлі люди уже не женяться й не віддаються, де кожна жінка нічия.
X у с а ( з’їдливо)
А спільна?
Йоганна поглядом проймаючого докору дивиться мовчки на Хусу, гак що той сп’ятився.
Йоганна (після мовчання)
Хузане, дай мені розлучний лист.
X у с а
(хоче якось завернути далеко зайшлу розмову)
То ти за сим прийшла?
Йоганна
Ні, не за сим.
Верталась я додому, до дружини, несла я щиру сповідь, без облуди,
я думала: «Повірить! зрозуміє!»
А ти для мене маєш тільки глум, зневагу, неймовірність... Я прошу розлучного листа.
X у с а
Сього, либонь, ти теж навчилася в свого пророка, що жінка має право вимагати розлучного листа за леда-слово?
Йоганна (хапається за голову, мов ударена спогадом)
Як я могла забути?!. Тож Учитель наказував повік не розлучатись, хіба що зрада станеться...
X у с а
От, бачиш!
Ти, значить, зрадила мене, що хочеш розлуку брати? Ти сама признала свою провину!
Йоганна (схиляється перед ним)
Ні, мій мужу й пане, прошу тебе, забудь мені те слово,— з твоєї волі я повік не вийду.
X у с а ( глузливо)
Хіба що знову з’явиться пророк?
Йоганна ( лагідно )
Тоді вже ми за ним обоє підем, бо царство боже на землі настане, як вій удруге прийде.
Й о г а н н а
( смутно)
Не знаю, чи діжду жива... казали багато наших, іцо до них приходив...
І в Галілею кликав... Я верталась в надії, що його хоч раз побачу, ходила всюди по його слідах... і не побачила...
X у с а
Тоді згадала, що є ще тута десь твій чоловік, то час уже йому на шию сісти, проциндривши весь посаг свій?
Й о г а н н а
ХузанеП
X у с а
А се ще що за норови? Вгамуйся і рада будь, що не тягну тебе на суд за марнотратство і перелюб, а покриваю все для честі дому!
І ти повинна честі тій служити, як накажу тобі.
Й о г а н н а (пригноблена)
Покірна буду.
X у с а
Так от: доволі теревені править, іди, передягнись, бо гості будуть: з жоною Публій. Поспішай, бо хутко прибути можуть.
Й о г а н н а
Може б, ти дозволив мені до них сьогодні не виходить?
X у с а (владно)
Ні в якім разі! Маєш їх вітати якиайгречніше. Швидше йди вдягайся, а то ще так тебе й застануть в рам’ї.
Й о г а н н а Я маю тільки сю одну одежу.
X у с а
Туди до лиха! От ще біснувата!..
(Плеще в долоні.)
Увіходять раб.
Поклич Сабіну!
Ледве раб виходить за двері, С а б і н а з’являється.
X у с а (до неї)
Звідки ти прийшла?
С а б і и а В десятій хаті я крутила жорна.
X у с а
(суворо глянувши на неї)
Іди і зараз принеси для пані свою одежу, тільки щонайкращу.
С а б і н а
Я кращої не маю над оту, що владар мій своїй рабині, справив, але вона пристала б і цариці, бо владар сам замовив тії шати, поїхавши навмисне до Сідона, а владар знається на речах.