Тут я, мамо.
Мати
А чи не годі вже того грання?
Все грай та грай, а ти, робото, стій!
Лукаш Яка ж робота?
Мат и
Як — яка робота?
А хто ж обору мав загородити?
Лукаш
Та добре вже, загороджу, нехай-но.
Мати
Коли ж воно оте «нехай-но» буде?
Тобі б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим!
Лукаш
Та хто ганяє? Бидло ж я пасу, а Мавка помагає.
Мати
Одчепися
з такою поміччю!
Лукаш
Сами ж казали, що як вона глядить корів, то більше дають набілу.
Мати
Вже ж — відьомське кодло!
Лукаш
Немає відома, чим вам годити!
Як хату ставили, то не носила вона нам дерева? А хто садив города з вами, нивку засівав?
Так, як сей рік, хіба коли родило?
А ще он як умаїла квітками попідвіконню — любо подивитись!
Мати
Потрібні ті квітки! Таж я не маю у себе в хаті дівки на виданню...
Йому квітки та співи в голові!
Лукаш знизує нетерпляче плечима і подається йти.
Куди ти?
Лукаш
Таж обору городити!
(Іде за хату, згодом чутно цюкання сокирою.)
Мавка виходить з лісу пишно заквітчана, з розпущеними косами.
Мати
(непривітно)
Чого тобі?
Мавка Де, дядино, Лукаш?
Мати
Чого ти все за ним? Не випадає за парубком так дівці уганяти.
Мавка Мені ніхто такого не казав.
Мати
Ну, то хоч раз послухай — не завадить.
(Прикро дивиться па Мавку.)
Чого ти все розпатлана така?
Нема, щоб зачесатись чепурненько,— усе як відьма ходить. Нечепурно.
І що се за манаття на тобі?
Воно ж і невигідне при роботі.
Я маю дещо там з дочки-небіжки, піди вберися — там на жердці висить.
А се, як хоч, у скриню поклади.
М а в к а Та добре, можу й переодягтися.
(Іде е хату. Звідти виходить дядько Л е в.)
Мати Хоч би по дякувала!
Лев
Що ти, сестро, так уїдаєш раз у раз на дівку?
Чи то вона тобі чим аавииила?
М -а т ж
А та, братуню, вже б не відзивався, коли не зачкьають! Тж б іще зібрав сюди усіх відаюм із лісу.
Лев
Якби ж воно такеє говорило, що тямить, ну, то й слухав бж, а то... «відьом із лісу!» — де ж є відьма в лісі? Відьми -живуть по -селах.,.,.
М а т и
То вже ти на тому знаєшся... Та що ж, принаджуй ту погань лісову, то ще діждешся колись добра!
Л е в
А що ж? Таки й діжду.
Що лісове, то не погане, сестро,— усякі скарби в лісу ждуть.,.
Мати ( глузливо)
Аякже!
Лев
З таких дівок бушаюта люд®, от що! Мати
Які з їх люди? Чи тж вшшся? Та?
Л ев
Та що ти знаєш? От небіжчик дід казали: треба тільки слово знати, то й в лісовичку може уступити душа така саміська, як і наша.
М а т и
Ну, а куди ж тоді відьомська шара подінеться?
Лев
Ти знов таки своєї?..
От ліпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя!
Мати
Йди!
Або ж я бороню?
Лев іде за хату, сердито струснувши; головою.
Мавка виходить з хати перебрана: на їй сорочка з десятки, скупо пошита і латана на плечах, вузька спідничина з набиваики і поли-иялий фартух з димки, волосся гладко зачесане у дві коси і зало-жене навколо голови.
Мавка Вже й перебралась.
Мати
Отак що, іншого.. Ну, я піду — управлюся тим часом з дробиною.
Хотіла я піти до· конопель, так тут іще не скінчена робота, а ти до неї щось не вельми...
Мавка
Чом же?
Що тільки, вмію,, рада помогти.
М а т в
От.о-то й ба, що нежонечие вмієш: політниця з тебе абияка, тащити сіна — голова боліла...
Як так і жати ма-єш...
Мавка (з острахом)
Як-то? Жати?
Ви хочете, щоб я сьогодні жала?
Мати
Чому ж би ні? Хіба сьогодні свято?
(Бере за дверима в сінях серпа і подає Мавці.)
Ось на серпа — попробуй. Як управлюсь, то перейму тебе.
(Виходить за хату, узявший з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: «Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю! тю-тю-тю! Цір-р-р...»)
Лукаш виходить із сокирою і підступає до молодого грабка, щоб
його рубати.
Мавка
Не руш, коханий, воно ж сире, ти ж бачиш.
Лукаш
Ай, дай спокій!
Не маю часу!
Мавка смутно дивиться йому в вічі.
Ну, то дай сухого...
Мавка
(швиденько виволікає з лісу чималу суху деревину)
Я ще знайду; тобі багато треба?
Лукаш А що ж? Оцим одним загороджу?
Мавка
Чогось уже і ти став непривітний...
Лукаш
Та бачиш... мати все гризуть за тебе!..
Мавка Чого їй треба? І яке їй діло?
Л у к а ш Та як же? Я ж їм син...