Надходить Лукаш з оберемком хмизу, кладе перед дядьком, виймає з-за пазухи кресало й губку й розпалює вогонь.
Лев
Е, хлопче, що ж так мало! Так я й не обсушуся. Іди-но ще принеси. А се добре, що запалив, я хоч люльку закурю, а то замокла губка, нема не неї... (уриває і б'є себе по роті) ото дурний, кляну все, а тая погань слухає та й суне з болота.
Лукаш
Яка, дядьку, погань?
Лев
Така. Не допитуйся. Бігай!
Лукаш знов іде в ліс, а Лев присувається до вогню, запалює люльку при кострищі, розкурює її, вона тріскає і прискає іскрами дідові в вічі.
А нема на тебе куцого!
Ку ць
(молоденький чортик, убраний паничиком, безхвостий, тільки по маленьких ріжках, що стримлять з-під шапчини, знати його природу. Меткий, хвірткий, ввічливий. Здіймає шапчину і вклоняється)
Добривечір, дідусю!
Лев ( зу мівшись)
О! А ти чого?
Ку ць
Та ви ж бо кликали?
Лев
Коли?
Ку ць
Та оце саме жалували, що мене нема. (Лев плює.) Я думав,— може, вам бакуну забракло, та й виніс вам свіженького, а ви мені колись за те горілочки принесете.
Лев
А що ж! Тільки для тебе й носитиму. А сам з нехворощі не викуриш?
Ку ць
Ей де, дідусю! З нехворощі гірка!.. Та возьміте, возьміте бакуну!
Лев
Дзінькую пану, щоб ще якої чемериці дав,
Ку ць
Де ж таки, дідусю, я ж вас поважаю.
Лев
З вашою повагою!.. Он кум Музика водився з тобою, як з добрим, а куди ти йою завів? Під місток у прірву. Знаю я ваших.
Ку ць
Та то ж, дідусю, в нас було весілля, так як же без музики, а що він вилізти не здолав, то се його молодята щиро частували, а він же, ви знаете, не був непитущий...
Лев
Ти вже вибрешешся! Тебе й у ступі не влучиш... От ліпше, кажи навпростець, чого ти з мене хочеш, бо ти ж бездаремно з болота не вилізеш.
Ку ць
Дуже ви, дідусю, неймовірні стали, а я вас таки зроду люблю (Лев плює), я так утішився, як почув, що ви сюди на літне помешкання збираєтесь,— я вже казав своїм чортеняткам тут газони попідстригати, і ротонду під дубом гарненько позамітати, і стежечки вигладити, щоб вам було де на шпацір ходити.
Лев
(посміхаючись)
І вигадає ж бісова пара!
Ку ць
Може, хочете подивитися, як мої чортенятка хорошенько навчилися халяндри скакати? То я їх покличу — там такі втішні.
Лев
Ще чого хибує! Потрібні вони мені, цур їм!
Ку ць
Фе, такий чесний господар і такі негречні вирази вживає... На се літо ми врадили правдиву панську забаву — wyścigi, proszę pana1 — ніби по-простому гони. Отак, як стемніє, будуть спочатку розмаїтості: танці, співи, боротьба.
Лев
Битимитесь навкулачки, чи що?
Ку ць
Н-ну... Тепер се вже так не зветься... На озері будуть туманні картини, а потім тут на плацу почнуться перегінки,— і до того будемо просити вашої ласкавої помочі.
Лев
Чи ти здурів? Я маю з вами переганятись? А йди ти в болото!
Ку ць
Фе, такий чесний господар і таких нечемних виразів уживати! Та хіба ж я кажу, щоб ви свої старощі турбували? Ми лише важимо на ваші коненята — маєте коники ситенькі, добрі до пере-гінок...
Лев
Іще чого? А дзуськи не хочеш?
Ку ць
А таки не хочу, куштував, то не смачно. Та ви ж і сами знаєте звичай: як нема застави, то вже наше право до коней, се вже хоч і на суд ідім, то так буде. Ви чоловік справедливий, мусите признати — що право, то право.
Лев
(заклопотано)
Гм... ніби.,, та як же його... хіба теє... Слухайте, паничу, а може б якось...
К у ц ь
(помахує бичиком, що має в руках)
Я завжди радий зробити приємність, коли мене гречно просять, але ж тут розходиться о стан посідання і я, яко відпоручник цілої нашої громади, підлягаю карності...