Маска-сопяшпик
(входить збоку, переймає дон Жуана і хапає його за руку)
Ти дон Жуан! Я знаю!
Дон Жуан
Я хотів би
тебе так добре знати, гарна маско.
Маска-соняшник Ти знаєш! Не вдавай! Я —■ донна Соль!
(Зриває з себе маску.)
Пробачте. В соняшнику справді трудно впізнати сонце.
Донна Соль
Ти смієшся з мене?
Тобі ще мало глуму?
Дон Ж у а н
Де? Якого?
Донна Соль (понуро)
Я тільки що була на кладовищі.
Дон Ж у а н Вас бачив хто?
Донна Соль
Сього ще бракувало!
Ніхто, запевне.
Дон Ж у а н
Ну, то в чім же діло?
Хіба зустрітися на маскараді не веселіше, ніж на кладовищі?
Донна Соль (сягає рукою за пояс)
О! я забула взяти свій кинджал!
Дон Ж у а н (вклоняючись, подає їй свій стилет) Прошу, сеньйоро.
Донна Соль (відштовхує його руку)
Геть!
Дон Ж у а н (ховає стилет)
Непослідовно.
Що ж вам бажано, прехороша пані?
Не знаєте?
Дон Жуан
Ні, далебі не знаю.
Донна Соль
Ви пам’ятаєте, що ви писали?
Дон Ж у а н
Я вам писав: «Покиньте чоловіка, як він вам осоружний, і втікайте».
Донна Соль
З ким?
Дон Ж у а н
А конечне треба з кимсь? Хоч і зо мною. Можу вас провести.
Донна Соль
Куди?
Дон Ж у а н В Кадікс.
Донна Соль Навіщо?
Дон Ж у а н
Як навіщо?
Хіба на волю вирватись — то мало? Донна Соль
То ви мене просили на стрівання, щоб се сказати?
Дон Ж у а н
А для чого ви на те стрівання йшли? Чи ви хотіли підсолодити трохи гірку страву подружніх обов’язків? Вибачайте, я солодощів готувать не вчився.
Донна Соль (подається до сходів на рундук)
Ви ще мені заплатите за се!
«Чорне доміно»
(виходячи на світло і переймаючи донну Соль. Ненату-рально зміненим голосом.)
Твій муж тобі дозволить плату взяти?
Донна Соль миттю вибігає геть за браму. «Чорне доміно» хоче сховатись у тінь, дон Жуан заступає йому дорогу.
Дон Жуан Ти хто, жалобна маско?
«Чорне доміно»
Тінь твоя!
Спритно втікає від дон Жуана, ховаючись поза кущами, забігає в альтанку і там прищулюється. Дон Жуан, втерявши «Чорне доміно» з очей, подається в інший бік, шукаючи його. На горішньому рундуці донна Анна танцює сегідильї *.
Один лицар (коли Анна скінчила танець)
Осе ж ви танцювали, донно Анно, по наших всіх серцях.
Анна
Невже? Здавалось мені, що я танцюю по помості.
Чи се у вас такі тверді серця?
Другий лицар (підходить до Анни і вклоняється, запрошуючи до танцю)
Тепер моя черга.
Анна (складає долоні)
Сеньйоре, пробі!
Другий лицар Я підожду. Але черга за мною?
Анна
Звичайно.
(Встає і, замішавшись меоки гостями, зникає, потім з'являється в дворику, вийшовши долішніми сходами.)
Донна Анна надходить до альтанки. «Чорне доміно» вибігає звідти швидко, але без шелесту, і ховається в кущах. Анна падав в знесиллі на широкий ослін в альтанці.
Дон Жуан (наближається до неї)
Се ви тут? Вибачайте, вам недобре?
Анна (сіла рівніше)
Ні, просто втомлена.
Дон Жуан
Іти на гору?
Анна
Як?.. А!.. Між іншим, я найбільш втомилась від безконечних дотепів сей вечір.
Дон Жуан Я в думці мав не дотеп.
Анна
Що ж інакше?
Дон Жуан
Я думав: що могло примусить вас нагірної в’язниці домагатись?
Анна
В’язниці? Я гадаю, просто замку, а замки завжди на горі стоять, бо так величніше і неприступніш.
Дон Жуан
Я дуже поважаю неприступність, як їй підвалиною не каміння, а щось живе.
Анна
Стояти на живому ніщо не може, бо схибнеться хутко.
Для гордої і владної душі життя і воля — на горі високій.
Дон Ж у а н
Ні, донно Анно, там немає волі.
З нагірного шпиля людині видко простори вільні, та вона сама прикована до площинки малої, бо леда крок — і зірветься в безодню.
Анна
(в задумі)
То де ж є в світі тая справжня воля?.. Невже вона в такім житті, як ваше? Адже між людьми ви, мов дикий звір межи мисливцями на полюванні,— лиш маска вас боронить.
Дон Ж у а н
Полювання взаємне межи нами. Що ж до маски — се тільки хитрощі мисливські. Зараз її не буде.
(Скидає маску і сідає коло Анни.)
Вірте, донно Анно: той тільки вільний від громадських пут, кого громада кине геть від себе, а я її до того сам примусив.
Ви бачили такого, хто, йдучи за щирим голосом свойого серця, ніколи б не питав: «Що скажуть люди?» Дивіться — я такий. І тим сей світ не був мені темницею ніколи.
Легенькою фелюкою * злітав я простор морей, як перелітна птиця, пізнав красу далеких берегів і краю ще не знаного принаду.