Выбрать главу

Маска-сопяшпик

(входить збоку, переймає дон Жуана і хапає його за руку)

Ти дон Жуан! Я знаю!

Дон Жуан

Я хотів би

тебе так добре знати, гарна маско.

Маска-соняшник Ти знаєш! Не вдавай! Я —■ донна Соль!

(Зриває з себе маску.)

Пробачте. В соняшнику справді трудно впізнати сонце.

Донна Соль

Ти смієшся з мене?

Тобі ще мало глуму?

Дон Ж у а н

Де? Якого?

Донна Соль (понуро)

Я тільки що була на кладовищі.

Дон Ж у а н Вас бачив хто?

Донна Соль

Сього ще бракувало!

Ніхто, запевне.

Дон Ж у а н

Ну, то в чім же діло?

Хіба зустрітися на маскараді не веселіше, ніж на кладовищі?

Донна Соль (сягає рукою за пояс)

О! я забула взяти свій кинджал!

Дон Ж у а н (вклоняючись, подає їй свій стилет) Прошу, сеньйоро.

Донна Соль (відштовхує його руку)

Геть!

Дон Ж у а н (ховає стилет)

Непослідовно.

Що ж вам бажано, прехороша пані?

Не знаєте?

Дон Жуан

Ні, далебі не знаю.

Донна Соль

Ви пам’ятаєте, що ви писали?

Дон Ж у а н

Я вам писав: «Покиньте чоловіка, як він вам осоружний, і втікайте».

Донна Соль

З ким?

Дон Ж у а н

А конечне треба з кимсь? Хоч і зо мною. Можу вас провести.

Донна Соль

Куди?

Дон Ж у а н В Кадікс.

Донна Соль Навіщо?

Дон Ж у а н

Як навіщо?

Хіба на волю вирватись — то мало? Донна Соль

То ви мене просили на стрівання, щоб се сказати?

Дон Ж у а н

А для чого ви на те стрівання йшли? Чи ви хотіли підсолодити трохи гірку страву подружніх обов’язків? Вибачайте, я солодощів готувать не вчився.

Донна Соль (подається до сходів на рундук)

Ви ще мені заплатите за се!

«Чорне доміно»

(виходячи на світло і переймаючи донну Соль. Ненату-рально зміненим голосом.)

Твій муж тобі дозволить плату взяти?

Донна Соль миттю вибігає геть за браму. «Чорне доміно» хоче сховатись у тінь, дон Жуан заступає йому дорогу.

Дон Жуан Ти хто, жалобна маско?

«Чорне доміно»

Тінь твоя!

Спритно втікає від дон Жуана, ховаючись поза кущами, забігає в альтанку і там прищулюється. Дон Жуан, втерявши «Чорне доміно» з очей, подається в інший бік, шукаючи його. На горішньому рундуці донна Анна танцює сегідильї *.

Один лицар (коли Анна скінчила танець)

Осе ж ви танцювали, донно Анно, по наших всіх серцях.

Анна

Невже? Здавалось мені, що я танцюю по помості.

Чи се у вас такі тверді серця?

Другий лицар (підходить до Анни і вклоняється, запрошуючи до танцю)

Тепер моя черга.

Анна (складає долоні)

Сеньйоре, пробі!

Другий лицар Я підожду. Але черга за мною?

Анна

Звичайно.

(Встає і, замішавшись меоки гостями, зникає, потім з'являється в дворику, вийшовши долішніми сходами.)

Донна Анна надходить до альтанки. «Чорне доміно» вибігає звідти швидко, але без шелесту, і ховається в кущах. Анна падав в знесиллі на широкий ослін в альтанці.

Дон Жуан (наближається до неї)

Се ви тут? Вибачайте, вам недобре?

Анна (сіла рівніше)

Ні, просто втомлена.

Дон Жуан

Іти на гору?

Анна

Як?.. А!.. Між іншим, я найбільш втомилась від безконечних дотепів сей вечір.

Дон Жуан Я в думці мав не дотеп.

Анна

Що ж інакше?

Дон Жуан

Я думав: що могло примусить вас нагірної в’язниці домагатись?

Анна

В’язниці? Я гадаю, просто замку, а замки завжди на горі стоять, бо так величніше і неприступніш.

Дон Жуан

Я дуже поважаю неприступність, як їй підвалиною не каміння, а щось живе.

Анна

Стояти на живому ніщо не може, бо схибнеться хутко.

Для гордої і владної душі життя і воля — на горі високій.

Дон Ж у а н

Ні, донно Анно, там немає волі.

З нагірного шпиля людині видко простори вільні, та вона сама прикована до площинки малої, бо леда крок — і зірветься в безодню.

Анна

(в задумі)

То де ж є в світі тая справжня воля?.. Невже вона в такім житті, як ваше? Адже між людьми ви, мов дикий звір межи мисливцями на полюванні,— лиш маска вас боронить.

Дон Ж у а н

Полювання взаємне межи нами. Що ж до маски — се тільки хитрощі мисливські. Зараз її не буде.

(Скидає маску і сідає коло Анни.)

Вірте, донно Анно: той тільки вільний від громадських пут, кого громада кине геть від себе, а я її до того сам примусив.

Ви бачили такого, хто, йдучи за щирим голосом свойого серця, ніколи б не питав: «Що скажуть люди?» Дивіться — я такий. І тим сей світ не був мені темницею ніколи.

Легенькою фелюкою * злітав я простор морей, як перелітна птиця, пізнав красу далеких берегів і краю ще не знаного принаду.