(Голос їй перехоплює спазма стриманих сліз.)
Я вразив вас?
Та чим, Долорес?
Долорес
Ви не зрозуміли? Гадаєте, що як іспанський гранд дочці гідальга кине шлюбний перстень, немов гаман з червінцями лихварці, то в ній повинно серце розцвісти, а не облитись крів’ю?
Дон Жуан
Ні, Долорес,
і ви ж мене повинні зрозуміти,— ніякій дівчині, ніякій жінці не був я досі винен зроду!
Долорес
Справді?
Ви, дон Жуан, нічим не завинили проти жіноцтва?
Дон Жуан
Ні. Нічим, ніколи.
Я кожен раз давав їм теє все, що лиш вони могли змістити: мрію, коротку хвилю щастя і порив, а більшого з них жадна не зміщала, та іншій і того було надміру.
Долорес А ви самі могли змістити більше? (Пауза.)
Платити вам не прийдеться сей раз. Візьміть назад сю золоту «заставу». (Хоче зняти з своєї правиці обручку.)
Дон Жуан (вдержує її руку)
Ні, то належить вам з святого права.
Долорес
Я вже сама до себе не належу.
Вже й се видиме тіло не моє, сама душа у сьому тілі — дим жертовного кадила, що згорає за вашу душу перед богом...
Дон Жуан
Що се?
Я ваших слів не можу зрозуміти.
Ви мов заколота кривава жертва, такі в вас очі... Сей декрет, ся булла...
Ви як їх здобули? Я вас благаю, скажіть мені!
Долорес Навіщо вам те знати?
Дон Жуан Ще, може, я зречуся тих дарів. Долорес
Ви їх зректись не можете, я знаю.
А як вони здобуті — все одно.
Не перший раз за вас загине жінка, якби ж то хоч остатній!
Дон Жуан
Ні, скажіть.
Коли не скажете, я можу здумать, що спосіб добування був ганебний, бо чесний покриву не потребує.
Долорес
«Ганебний»... «чесний»... як тепер далеко від мене сі слова... Що ж, я скажу: я за декрет сей тілом заплатила.
Дон Жуан
Як?..
Долорес
Я не можу довше пояспяти.
Ви знаєте всі норови двірські,— там платиться за все колп не злотом, то...
Дон Жуан Боже! Як же страшно се, Долорес!
Долорес Вам страшно? Я сього не сподівалась.
Дон Жуан
А вам?
Долорес
Я вже нічого не боюся.
Чого мені жахатися про тіло, коли не побоялась я і душу віддати, щоб за буллу заплатити?
Дон Жуан Та хто ж душею платить?
Долорес
Всі жінки, коли вони кохають. Я щаслива, що я душею викупляю душу, не кожна жінка має сеє щастя. Святий отець вам душу визволяє від кар пекельних через те, що я взяла на себе каяться довічно за ваші всі гріхи. В монастирі з уставом найсуворішим я буду черницею. Обітницю мовчання,
і посту, й бичування дам я богу. Зректися маю я всього, Жуане,
і навіть — мрій і спогадів про вас! Лиш пам’ятать про вашу душу буду, а власну душу занедбаю. Піде моя душа за вас на вічні муки. Прощайте.
Доп Жуан стоїть мовчки, приголомшений.
Долорес рушає, але зараз зупиняється.
Ні, ще раз! Остатній раз я подивлюся ще на сії очі!
Бо вже ж вони мені світить не будуть в могильній тьмі того, що буде зватись моїм життям... Візьміте ваш портрет.
(Здіймає з себе медальйон і кладе па камінь.)
Я маю пам’ятать про вашу душу, більш ні про що.
Дон Жуан
Але якби я вам сказав, що мить єдина щастя з вами тут, на землі, дорожча задля мене, ніж вічний рай без вас на небесах?
Долорес (екстатично, як мучениця на тортурах)
Я не прошу мене не спокушати!
Сей півобман... коли б він міг до краю се серце сторожкеє одурити!
Святая діво! дай мені принести за нього й сюю жертву!.. О Жуане, кажіть мені, кажіть слова кохання!
Не бійтеся, щоб я їх прийняла.
Ось вам обручка ваша.
(Здіймає і хоче подати дон Жуанові обручку, але рука знесилено опадає, обручка котиться додолу.)
Дон Жуан (підіймає обручку і надіває знов на руку Долорес)
Ні, ніколи я не візьму її. Носіть її або мадонні дайте на офіру, як хочете. На сю обручку можна дивитися черниці. Ся обручка не збудить грішних спогадів.
Долорес (тихо)
Се правда.
А вашої я не віддам нікому Довіку.
Долорес
Нащо вам її носити?
Дон Жуан
Душа свої потреби має й звички, так само, як і тіло. Я хотів би, щоб ви без зайвих слів се зрозуміли.
Долорес
Пора вже йти мені... Я вам прощаю за все, що ви...
Дон Жуан
Спиніться! Не тьмаріть ясного спогаду про сю хвилину!
За що прощати? Я ж тепера бачу, що я і вам не завинив нічого.
Адже ви через мене досягли високого, пречистого верхів’я!
Невже мене за се прощати треба?
О ні, либонь, ви в слові помилились!
У серці сторожкім такеє слово вродитись не могло. Вам непотрібні такі слова, коли ви стали вище від ганьби й честі. Правда ж так, Долорес?
Долорес
Здається, слів ніяких більш не треба.
(Хоче йти.)
Дон Жуан
Стривайте ще, Долорес... Ви в Мадріді одвідали сеньйору де Мендоза?