Анна
Ні.
Маріквіта (кланяється, присідаючи)
Бажаю гарних, гарних снів!
Анна
Добраніч!
Маріквіта вийшла, а вийшовши, полишила в кімнаті китицю з гранат. Анна, оглянувшись на двері, тремтячою рукою бере ту китицю і з тугою дивиться на неї.
( Стиха.)
Від мавра вірного...
Дон Жуан без шелесту, зручно влазить вікном, кидається на коліна перед Анною і покриває поцілунками її одежу й руки.
(Впустивши китицю, в нестями)
Ви?!
Дон Жуан
Я! ваш лицар!
Ваш вірний мавр!
Анна ( опам'ятавшись )
Сеньйоре, хто дозволив?..
Дон Жуан
(уставши)
Навіщо сеє лицемірство, Анно?
Я ж бачив, як ви тільки що держали сю китицю.
Анна Се трапилось випадком.
Дон Жуан Такі випадки я благословляю!
(Простягає до Анни руки, вона борониться рухом,)
Анна
Я вас прошу, ідіть, лишіть мене!
Дон Жуан Ви боїтесь мене?
Анна
Я не повинна
приймати вас...
Дон Жуан
Які слова безсилі!
Колись я не такі од вас чував!
Ох Анно, Анно, де ж ті ваші горді колишні мрії?
Анна
Ті дівочі мрії — то просто казка.
Дон Жуан
А хіба ж ми з вами не в казці живемо? На кладовищі, між сміхом і слізьми, вродилась казка, у танці розцвіла, зросла в розлуці...
Анна І час уже скінчитись їй.
Як саме?
Що вірний лицар визволить принцесу з камінної в’язниці, і почнеться не казка вже, а пісня щастя й волі?
Анна (хитає головою)
Хіба не може казка тим скінчитись, що лицар просто вернеться додому, бо вже запізно рятувать принцесу?
Дон Жуан
0 ні! такого в казці не буває!
Таке трапляється хіба в житті, та й то в нікчемному!
А н п а
Мені нічого од вас не треба. Я вас не прошу ні рятувать мене, ні потішати.
Я вам не скаржусь ні на що.
Дон Жуан
Ох, Анно,
хіба я сам не бачу?..
( Ніжно.)
Сії очі,
колись блискучі, горді, іскрометні, тепер оправлені в жалобу темну
1 погасили всі свої вогні.
Сі руки, що були, мов ніжні квіти, тепера стали, мов слонова кість, мов руки мучениці... Сяя постать була мов буйна хвиля, а тепера подібна до тії каріатиди, що держить на собі тягар каміппий.
(Бере її за руку.)
Кохана, скинь же з себе той тягар! Розбий камінну одіж!
Анна
(в знесиллі)
Я не можу... той камінь... він не тільки пригнітає, він душу кам’янить... се найстрашніше...
Дон Жуан
Ні-ніІ Се тільки сон, камінна змора!
Я розбуджу тебе вогнем любові!
(Він пориває Анпу в обійми, вона схиляється йому на плече і проривається риданням.)
Ти плачеш? Сії сльози помсти просять!
Чутно, як здалека забряжчав ключ у замку, потім на сходах чутно важкі повільні кроки командора.
Анна
Се похода Гонзага! Утікайте!
Дон Жуан
Втікати? Ні. Тепер я маю змогу йому не уступитися з дороги.
Командор (увіходить і бачить дон Жуана)
Ви? Тут?
Дон Жуан
Я тут, сеньйоре де Мендоза.
Прийшов подякувать за веледушність, колись мені показану. Тепер я рівня вам. Либонь, се вам відомо?
Командор мовчки добував свою шпагу, дон Жуан свою і вступають в бій. Донна Анна скрикує.
Командор
(оглядаючись на неї)
Я вам наказую мовчати.
Дон Жуан коле його в шию, він падає і вмирає.
Дон Жуан
Край!
(Обтирає шпагу плащем командоровим.)
Анна (До дон Жуана)
Що ви зробили!
Дон Жуан
Що? Я подолав сперечника у чеснім поєдинку.
Анна
Сього за поєдинок не признають,— ви будете покарані за вбивство.
Дон Жуан Мені се байдуже.
Анна
Але мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою — і по мужу, і по коханцю!
Дон Жуан
Я ж іще не був коханцем вашим.
Анна
Сеє знаєм м и.
Та хто ж тому повірить? Я не хочу з іменням зрадниці, з печаткою ганьби зостатися у сім гнізді осинім.
Дон Жуан
Втікаймо вкупі!
Anna
Ви ума збулися?
Се значить взяти камінь у дорогу!
Ідіть від мене, бо інакше зараз я крик здійму й скажу, що ви хотіли мене збезчестити, зрадецьки вбивши сеньйора де Мендоза.
Донно Анно, ви можете сказати се?!
Анна
(твердо)
Скажу.
Дон Жуан
А що як я скажу, що ви були коханкою і спільницею вбивства?
Анна Се не по-лицарськи.
Дон Жуан
А ви, сеньйоро, по-якому збираєтесь робити?
Анна
Я тільки боронюся. І як ви от зараз підете із сього дому, я всім скажу і всі тому повірять, що тут були розбійники, та й годі.
Дон Шуан стоїть в непевності.
Ну що ж? Либонь, нема про що вам думать?
Дон Шуан мовчки вилазить вікном. Анна дивиться якусь хвилину в вікно, ждучи, поки він далеко одійде. Потім бере із скриньки покраси, викидає їх у вікно і здіймає голосний крик.