Та ви щось мов не раді... Се то правда,— в тім домі їсти... ще там почастують з начиння того пана...
(Показує на статую командора.)
Дон Жуан
Ну, так що?
Сганарель
Та те, що якби сей сеньйор знайшовся там завтра при столі супроти вас, то...
Дон Жуан
Ти гадаєш, може б, я злякався?
Так я ж із ним стрівався вже не раз.
Сганарель
То що! Мертвяк страшніший від живого для христянина.
Дон Жуан
Тільки не для мене! Сганарель
А все ж би ви його не запросили на завтрашню вечерю.
Дон Жуан
Бо не просять
господаря.
Сганарель
Принаймні сповіщають.
Д о п Жуан
Ну що ж, іди і сповісти його.
Я бачу, ти навчився етикети від того часу, як у гранда служиш, а не в баніта.
Сганарель
Як же сповістити?
Од вашого імення?
Дон Жуан
Та звичайно. Сганарель Чого ж мені іти? Простіше ж вам.
Дон Жуан То дбав про етикету, а тепера простоти захотів? Ей, Сганарелю, набрався ти тут заячого духу!
Не йде тобі Мадрід сей на користь.
Сганарель А вам Мадрід нічого не завадив?
Дон Жуан Ну-ну, іди і сповісти його!
Сгапарель (рушає, але спиняється, оглянувшись на дон Жуана)
А що як я вам принесу відповідь?
Дон Жуан Вже ж не інакше. Так я й сподіваюсь. Сганарель
(іде до статуї, вклоняється низько й проказує з насмішкою, але й з тремтінням у голосі)
Незрушно міцний і величний пане!
Зволіть прийнять привіт від дон Жуана, сеньйора де Маранья із Севільї,
Маркіза де Теноріо і гранда.
Мій пан дістав високу честь запросин од вашої дружини донни Анни і має завтра ставитись на учту в ваш дім. Але як вам то недогідно, то пан мій здержиться від завітання.
Дон Жуан
Ну, се останнє зайво.
Сганарель
Ні, не зайво, інакше — нащо й сповіщати?
(Скрикує.)
Пане!
Він вам дає відповідь, ще й листовну!
Дон Жуан Яку відповідь? Де?
Сганарель (читає )
«Приходь, я жду».
Дон Жуан надходить. Сганарель показує йому на сувій пергаменту в лівиці статуї.
Дон Жуан (після паузи)
Ну що ж, і я, либонь, не без девізи.
Виходять з кладовища.
VI
Світлиця для бенкетів у командорові оселі. Не дуже велика, але гарно прикрашена різьбленими шафами, мисниками з дорогим начинням, арматурами тощо. Посередині довгий стіл, накритий до званої вечері, навколо нього дубові стільці важкого стилю. При одній стіні проти кінця стола великий портрет командора з чорним серпанком на рамі, проти другого кінця довге вузьке свічадо, що сягає підлоги, стілець, що стоїть на чільнім місці, приходиться спинкою до свічада, а передом проти портрета. Слуга відчиняє двері з сусідньої кімнати, інші слуги лагодяться прислужувати нри столі.
Донна Анна уводить гурт гостей, здебільшого старшого віку, поважних, гордовитих, темно вбраних. Сама Анна у білій сукні, лямованій по всіх рубцях широкою чорною габою.
Анна
Прошу сідати, дорогії гості.
(До найстарішого гостя, показуючи на чільне місце.) Ось ваше місце.
Найстаріший гість
Ні, сеньйоро мила, пробачте, я не сяду, хай лишиться воно порожнім. Буде нам здаватись, що наш господар тільки запізнився і має ще прибути на беседу.
Се вперше ми тут сходимось без нього,
і тяжко звикнути до тої думки, що слід його закрила ляда смерті.
Анна
(сівши в кінці стола під портретом командора, проти чільного місця, зоставленого порожнім, подає знак слугам, щоб частували гостей, що воює позаймали свої місця.)
Мої панове й пані,— розгостіться, приймайтеся, частуйтеся і будьте вибачними, якщо неповний лад на вдовиній беседі буде. Трудно вдові самотній вдержати в господі той лицарський порядок, що потрібен для честі дому.
Донна Консепсьйон (стиха до своєї сусідки, молодшої пані)
Начебто для честі потрібні бенкети серед жалоби, а іншого нічого не потрібно.
Донна Клара (сусідка донни Консепсьйон)
Та досі донна Анна у всьому додержувала честі.
Донна Консепсьйон
Донно Кларо!
Я знаю те, що знаю...
Донна Клара (з косим поглядом на Анну)
Ні... хіба?
Слуга (на порозі)
Прибув маркіз Теноріо.
Анна
Проси.
Дон Жуан увіходить і спиняється коло порога. (Кивнувши дон Жуанові на привіт, звертається до гостей.)
Дозвольте вам, моє шановне панство, представити сеньйора де Маранья, маркіза де Теноріо.
(До дон Жуана.)
Сеньйоре,
прошу сідати.
Дон Жуан, пошукавши поглядом собі стільця, займає чільне місце* Угледівши напроти себе портрета командора, здригається.
Анна (до слуги)
Дай вина сеньйору.
Слуга подав дон Жуанові більший і кращий кубок, ніж іншим*
Один гість
(сусід дон Жуана)
Я пізнаю сей кубок. Нам годиться того згадать, хто з нього пив колись.