ОРГІЯ
Драматична поема
ДІЯЧІ
А н т е й — співець.
Герміона — мати його.
Евфрозіна — сестра його.
Н е р і с а — жінка його.
X і л о н — ученик його.
Ф е д о н — скульптор.
Меценат — багатий, значний римлянин, нащадок відомого Мецената *.
Префект*.
Прокуратор*.
Гості на оргії, раби, рабині, танцівниці, міми, хор панегіристів.
Діється в Корінфі під римським пануванням.
І
Садок в оселі співця-поета Антея, невеличкий, оточений глухими мурами, з хвірткою в одній стіні; в глибині садка домок з повіткою на чотирьох стовпах і з двома дверима — одні в ан-дроніт *, другі — в гінекей *.
Герміона, стара мати Антеєва, сидить на порозі гінекея і пряде вовну. Чутно стук у хвіртку.
Герміона (не встаючи)
Хто там?
Голос (за хвірткою)
Се я, Хілон Алкмеонід.
Герміона (гукає в напрямі других дверей)
Аптею, вийди! учеиик до тебе!
(Сама лишається сидіти, лише нижче спускає покривало.)
А н т е й
(молодий, але мужнього вигляду, виходить з дверей і відчиняє Хілонові хвіртку)
Сьогодні ти, Хілоне, запізнився.
Всі учні розійшлися.
X і л о н
(дуже молодий хлопець, говорить запинаючись, з види мою ніяковістю)
Вибачай... але... я, власне, не прийшов учитись...
А н т е й (привітно)
Будь гостем.
(Сідає на ослоні під деревом і показує Хілонові місце коло себе, але той лишається стояти.)
Чом не сядеш?
Хі ло н
Маю справу...
А н т е й
Аж сісти ніколи, таку нагальну?
Хі ло н
Воно-то ні... але... пробач... я мушу подякувать сьогодні за науку...
Я більше не прийду. .
А п т е й
Чому?
Хілон мовчить.
Та правда, мені про се питать не випадає.
Я, очевидячки, не догодив тобі наукою. Що ж, не соромся,— соромитись приходиться мені.
Хі л о н
(щиро)
с Ні, ні, учителю! Того не думай!
От свідок Аполлон, що я шаную науку ту, мов святощі містерій!
А н т е й Тоді не розумію...
(Перебивав сам себе, вдарившись долонею по чолі.)
Догадався!
(Видно, що й йому трохи ніяково.)
Хілоне, слухай... Я пождати можу, поки скінчиш усю мою науку...
Та я волів би і зовсім не брати від тебе грошей, як тобі то трудпо...
X і л о н Учителю, та ти ж не багатир.
А н т е й
Хілоне, я скажу тобі по правді, хоч ти ще молодий такеє слухать, але іпакше трудпо довести...
Бач, спів, музика й слово — мій зарібок,
та хист мій я таки ціную вище,
ніж тії гроші, що приходять з нього.
Я талану нікого не навчив і не навчу — се ж тільки бог здолає,— отож коли я вчу людей звичайних, педіткнутих рукою Аполлопа, то — я навчаю їх малої втіхи перебирати струни доладненько та вимовляти думку виразніше, вони ж мені дають дещицю грошей, і так ми в обрахунку. Як же бог мені пошле обранця молодого, щоб я йому служив своїм здобутком,
ї бачу я, що кожда мертва форма, яку я викладаю перед пим, присвоївшись йому, вмить оживав, і гепій молодий в прадавній формі шумує та іскриться самоцвітом, як молоде вино в старім кришталі,— тоді я вже заплачений. Ні, більше,— я наче почуваюсь до вини, що я нездатеп так йому служити, як би хотів. Тепер ти розумієш?
Хі л он
Учителю...
(Зворушення не дає йому говорити, він низько похиляв голову і прикриває долонею очі.)
А н т е й
Коли тепер твій геній вже переріс ті форми й ту науку, якими я владаю, що ж, міц хлопче,— покинь мене, я сам тобі те раджу.
Та тільки — заклинаю Аполлоном! — не кидай ще науки. їдь в Афіни, там, певне, знайдеться іще таке, чого ми тут не маємо в Корінфі.
А потім, покінчивши різні школи, учися ще, знаходь собі науку в книжках, і в людях, і по цілім світі, але ніколи не кажи до себе:
«Я вже скінчив науку».
X і л о н
Ся порада,
учителю, осмілює мене.
Признаюся тобі: я не покину науки, віддалившися від тебе, бо я вступлю до школи...
• (Знов мовкне.)
А н т е й
До якої?
Хі л о н
До тої, що врядив тут Меценат.
А нт е й
Латинської?!
X і л о и Ну, все ж тепер латинське.., А н т е й
Як? Я, і ти, і наша рідна мова латинськими вже стали?
X і л о н
Розумів я, властиво, римське, та змилив у слові.
А н т е й
Як ти від мене досі не навчився не помилятись так, то в новій школі ще більше буде помилок таких.
Але не знаю, що ти там придбаєш, крім помилок. В поезії латинській і я ж тобі, здається, показав усе, що тільки варт було пізнати.
Не думаю, щоб ритори в тій школі тобі могли подати щось нового, бо я їх знаю. Думаю, що ти вже міг би їх учити.