(До Мартіана.)
Таж правда?
Мартіан
Я не знаю.
А л ь б і н а
А ми, сюди йдучи, там під горою молодика зустріли, так подібний до тебе! Може, то був твій Валент?
Мартіан
Запевне.
А л ь б і н а
От, якби напевпе зпала, то я б його затримала, а так не зважилась.
JI ю ц і л л а (До Мартіана)
А братик хутко прийде? Мартіан
Не думаю.
А л ь б і н а (глянувши на брата, нишком до нього) Ти мовби щось...
Мартіан (твою нишком)
Нічого.
Нехай я потім...
JI ю ц і л л а
Дядечку, скажи, сьогодні день щасливий?
Мартіан
Тим щасливий,
що ви приїхали.
JI ю ц і л л а
Ні, ти не знаєш...
Я все боюсь, коли б пе був феральний *.
А л ь б і н а
Та ні-бо, доню, я ж тобі казала.
JI ю ц і л л а
Ми, дядечку, три кораблі впустили в Александрії — все в феральні дні вони відходили.
А л ь б і н а
Ну, і впустили погожі дні, на морі нас хитало.
Дарма! Зате доїхали живі, а то ще хто зна, як було б!
Мартіан
(нишком)
Альбіно, чи то вона у тебе ідолянка?
А л ь б і н а
(теж тихо)
Крий боже, то вона через недугу така слабенька духом.
JI ю ц і д л а
Мамо! Дядьку!
Що ви шепочетесь? Кажіть по правді — феральний день?
А л ь б і н а
Та де ж там!
JI ю ц і л л а
Календар!
Ой, дайте календар!..
(Болісно кривиться і хапається за серце.)
А л ь б і н а
(в тривозі кидається до неї)
Дай, Мартіане, прошу тебе. Ось зараз, зараз, доню!
Мартіан іде в таблін і вииосить звідти календар — мармуровий кубик з написаним на ньому календарним текстом у три стовпці на кожному боці.
JI ю ц і л л а (переглянувши одну шпальту)
Так, правда, день Венери... Слава богу!
(Заспокоєна, одхиляється на подушки, але зараз же знов тривожиться і починає щось шукати')
Де, мамо, булла?
А л ь б і н а
(виймає з мішечка, що коло пояса, невеличкий медальйон на стрічечці)
Ось.
(Хоче знов сховати.)
JI ю ц і л л а
Ні, дай сюди,
ти ще загубиш.
(Бере буллу і чіпляє собі на шию.)
Мартіан
Що ж таке в тій буллі?
JI ю ц і л л а
Так, камінець— «гадюче око» зветься — жрець Ескулапа дав у Сіракузах, там мама в храм ходила.
Мартіан (до Альбіни)
Правда, сестро?
А л ь б і п а
(непомітно для Люцілли зробила знак Мартіанові, що ні.)
Та мусила вже... Що ж ти з нею зробиш?
JI ю ц і л л а
А в храм Лібітіни * ми вдвох підем, як відпочину. Мама от не хоче, а там на кораблі казала жінка, * що просто як рукою здійме слабість.
Мартіан
Ти в мене й так поправишся, Люцілло.
А л ь б і н а
Отеє ж я й привезла її до тебе на поправку. Єгипетська весна їй завжди шкодить: той гарячий вітер — то чисте пекло.
Тут як у раю — так легко дихати...
(Глибоко дише, втішно усміхаючись.)
А л ь б і н а (теою усміхається)
От бачиш, доню,— казала ж я, що добре в дядька буде!
М і м приходить, бачить, що сонячний дзигар вже весь покритий тіїїню, і здіймав клевця, щоб ударити в дошку, але Мартіан робить йому знак, що не треба, і показує рукою на браму. Мім, покинувши клевця, відчиняє хвіртку, торкає воротаря і показує йому на бічний прохід у дворі; той увіходить у двір, зачиняє хвіртку, засуває важким засувом браму і йде собі праворуч через двір у бічний прохід. Мім вертається і наливає кухликом воду
в клепсидру.
JI ю ц і л л а
(тривожно мацає в себе на грудях і шукає навколо.
З одчаєм.)
Ой мамо, лихо! Я згубила рибку!1
А л ь б і н а Як, донечко? Вона ж була на шиї.
JI ю ц і л л а Шнурочок, певне, перервався...
(Ламле руки і здіймає їх угору.)
Боже!
Прости мене! Прости!.. Ой мамо, мамо!
Навіщо я тебе в той храм послала!
Господь прогнівався за Ескулапа і рибку одібрав, бо він не хоче, щоб я, нечиста, знак Христовий мала.
Ох, мамочко, тепер же я умру!..
Ой, нащо ж ти пішла до Ескулапа!..
Альбіна безпомічно дивиться на Мартіана.
1 Рибка — відома первохристиянська емблема; вона повстала з сього: грецьке слово tXdug (риба) складається з початкових літер грецьких слів, що означають — «Ісус Христос, син божий» спаситель»,
М арт і а н (нишком до Альбіни)
Скажи, що пе ходила.
А л ь б і н а (так само, хитаючи головою)
Гірше буде.
JI ю ц і л л а
(раптом завваоюае у міма в руках свою рибку. Радісно)
Дай, дай сюди! Ти де її знайшов?
Мім не рушиться, спокійно роздивляючи майстерно зроблену
рибку.
Дай. То моя!
(До Мартіана роздраоюнено.)
Чому се він не слуха?
Він варвар теж?
Мартіан
Ні, він глухонімий.
(Бере од міма рибку і подає Люціллі, вона втішно притискає рибку до серця і цілує її.)
JI ю ц і л л а (глянувши на міма)
То він страшний!