Бйорнсон Бйорнстьєрне Мартиніус (1832—1910) — видатний норвезький письменник демократичного спрямування.
Б р а н д е с Георг (1842—1927) — датський історик літератури, автор праці «Найголовніші течії в європейській літературі XIX ст.», ряду досліджень про видатних діячів світової культури, писав також про російську літературу.
Де Вогюе Ежен-Мелькіор (1848—1910) — французький письменник і критик. Багато років провів на дипломатичній роботі в Росії. Автор книги «Російський роман» (1886), в якій високо оцінив російську літературу,
Стріндберг Юхан-Август (1849—1912) — шведський письменник і публіцист. Виступав поборником соціальної рівності, прав жінки, викривав продажність буржуазної преси, занепад мистецтва. Пізніші його твори пройняті декадентськими настроями, містицизмом.
До стор. 84. Метерлінк Моріс (1862—1949) — бельгійський письменник, один із основоположників символізму, декадентства в європейській драматургії.
Л е м е т р Жюль-Франсуа (1853—1914) — французький пи-сьменник-імпресіоніст і критик.
К орел лі Марія (1864—1924) — англійська письменниця, виступала проти емансипації жінки.
«Крейцерова соната» — повість Л. Толстого, опублікована в 1891 р.
До стор. 85. Прево Ежєн-Марсель (1862—1941) — французький письменник. У своїх творах порушував питання про становище жінки, але його критика буржуазних поглядів на жінку була позбавлена соціальної основи.
До стор. 86. Р о н і — псевдонім французьких ппсьменпиків-братів Бьоксів: Жозефа (1856—1940) і Жюстена (1859—1949), які до 1909 р. писали разом, пізніше — нарізно, під псевдонімами «Роні старший» та «Роні молодший». Примикали до натуралістичної школи.
Па стер Луї (1822—1895) — видатний французький біолог і хімік.
До стор. 88. Маргеріт Поль (I860—1918) — французький письменник, належав до натуралістичної школи.
До стор. 90. Скрам Амалія (1847—1905)—норвезька письменниця. У своїх творах викривала фальшивість буржуазної моралі, зокрема в питаннях шлюбу.
Торесен Магдалене (1819—1903) — норвезька письменниця, виступала за емансипацію жінки.
До стор. 92. ...п о с л е д н е г о женского конгресса...-Йдеться про міжнародний жіночий конгрес 1898 р. у Парижі. Такі конгреси, починаючи з 1888 р. (Вашінгтон), збиралися через кожні п’ять років до 1913 р. (Будапешт).
До стор. 93. Белау Елена (1859—1940) — прогресивна німецька письменниця, авторка численних романів про становище жінки в буржуазному суспільстві.
До стор. 94. Луїс П’єр (1870—1925) — французький письмен-ник-декадент.
В і л ь є де Ліль-Адан (1838—1889) — французький письменник. У ранніх творах звучали бунтарські мотиви. Пізніша його творчість, особливо після поразки Паризької комуни, пройнята песимізмом, містицизмом.
Меріме Проспер (1803—1870)—видатний французький письменник, відомий як майстер реалістичної новели.
До стор. 95. Ф р а п а н Ільза (справжнє ім’я — Левієн Ільза;
1852—1908) — німецька письменниця. У своїх творах порушувала питання про становище жінки в буржуазному суспільстві.
До стор. 96. Бутті Енріко-Аннібале (1868—1912) — італійський драматург, стояв на консервативних позиціях.
Кіплінг Редьярд-Джозеф (1865—1936) — англійський пи-сьменннк. У його творах критика конкретних дій англійських колонізаторів поєднується із захистом британського імперіалізму, з проповіддю расистських ідей.
До стор. 97. Я н і ч е к Марія (псевдонім — Штейн Марія; 1860— 1927) — маловідома німецька письменниця. їй належить ряд романів, в яких порушуються проблеми емансипації жінки. Леся Українка має на увазі її роман «Точильний камінь» (1896).
Гейне Ансельм (справжнє ім’я — Гейне Ансельма; 1855— 1930) — маловідома німецька письменниця. Леся Українка має на увазі її роман «В дорозі» (1897).
До стор. 98. Род Едуард (1857 —1910) — швейцарський пи-сьменник-натураліст.
До стор. 99. Зудерман Герман (1857—1928) — німецький драматург і романіст, відображав життя німецької буржуазії. На його творчості помітно позначився вплив натуралізму.
ЗАМЕТКИ О НОВЕЙШЕЙ ПОЛЬСКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ
Вперше надруковано в журн. «Жизнь», 1901, № 1, стор. 103—
Автограф не знайдено.
Датується 1900 р. за першодруком.
Подається за першодруком.
До стоір. 100. Хмельовський Петро (1848—1904) — поль-сікші критик та історик літератури. Автор «Історії польської літератури» та багатьох синтетичних досліджень, монографій про творчість окремих письменників. Його діяльність відіграла значну роль у розвитку польської реалістичної літератури.
До стор. 10І. Катастрофа 1861 г. ...— Йдеться про робітничі та селянські виступи в Королівстві Польському, приду-шепі царськпм урядом.
Крашевський Юзеф-Ігнаци (1812—1887) — польський письменник, автор повістей та романів з селянського життя й історичного минулого Польщі.