Прийде додом,— жінку лає.
Що заграє,— то проп’є,
Прийде додом,— жінку б’є.
Що в неділю заграв,—
В понеділок прогуляв,
А в вівторок оглядівся:
— Кіб що добре, то б наївся.
На бережку ножки мила, Там козака полюбила.
— Ножки ж мої білейкії, Кому ж ви — те милейкії? Чи попові, чи дякові,
Ой чи тому козакові?
Ой чи тому козаку,
Що шабелька при боку? Ой чи тії нетязі,
Що в сірії серм’язі?
Ой той мені сподобався — Гузирями защипався. Кучерява голова,
Люблю його, та й нема.
28
Паничику, паничику, Паничику милий, Камізелька зеленейка,
Йа сам чорнобривий.
29
Коло гаю походжаю,
В гаю не буваю,
А я свою дівчинойку По голосу знаю.
Ой як вона заговорить,
Як у дзвін задзвонить,
Ой як вона заспіває,
Село розлягає,
Ой як вона засміється, Душа радується.
30
Чиї пчоли по діброві,
Мої по цвіточку,
Ой хто любить далекую,
А я сусідочку.
Що до теї, далекої,
Треба коні швидкі,
А до cel, близенької,
Перелази низькі.
Що у теї, далекої,
Воли та корови і т. д.
Брови на шнурочку.
Кіб не гори високії Та не перелази,
То бігав би до дівчини На день по три рази.
31
Коли любиш, люби дуже,
А не любиш, не жартуй же, Не завдавай серцю туги,
Як не візьмеш, візьме другий.
32
Ой тупну я не помалу Та пошию штани з валу,
Як виткала, то й пошила,
На милого наложила:
— Сиди, милий, у кутку,
Поки штани обітку,
Учепися за шию,
Поки штанп дошию.
33
Ой вийду я з-за гори,—
Там телята заревли:
— Ану, ану, телятойки,
Бо ще вдома не були!
34
Ой вийду я з-за гори,—
Там телята пасуться,
Гарний хлопець завертає,
Аж кучері трясуться.
Сторінка автографа Лесі Українки із зошита колодяженських записів
Чи бачиш ти, Наталко,
Як танцює Михалко,—
За бочейки береться,
Аж чуприна трясеться.
36
Сороки, ворони —
То хочуть летіти,
А Павлусьо а Гантося — То ріднії діти.
37
У Павлуся чорні штани,— Диб, диб на село,
А в Гантосі чорні гочі,— Кив, морг на його.
38
Ой то мені догодило,
Що прядиво не вродило,— Не вкурюся, не впилюся І пороху не нап’юся.
39
Чи ти бачив, чп ти чув,
А хто в мене вночі був? Були в мене уночі Хорошії паничі.
40
Катерина винна,
Що перина зимна?
Яку мати дала,
Таку доня брала.
Коло гаю походжаю,
Коло ліщиноньки,
Чи хто бачив, чи не бачив Мої дівчиноньки.
Чи хто бачив, чи не бачив, Нічого питати,
Сідай, сідай на коника Та й поїдь шукати.
Що вже ходив, то вже ходив, То вже доходився,
Коли б мені кінь вороний,
То б я оженився.
Коли б мені кінь вороний,
Я сідельце маю,
Поїхав би на Вкраїну,
Там дівчину знаю.
Одну маю на Вкраїні,
Другу на Волині,
Розкраяли мені серце На дві половині.
Котру ж бо я вірне люблю,
Не скажу нікому,
Бо то люди порозносять,
Як вітер солому.
42
Ой шуміла ліщинойка,
Як я пізно їхав,
Ой плакала дівчинойка,
Що я не заїхав.
Ой не шуми, ліщинойко,
В зеленому гаю,
Не плач, не плач, дівчинойко, Я ж тебе кохаю.
43
Погоріли болота,
Зосталися купи,
Женітеся, парубойки,
Аби не рекрути. Женітеся, парубойки, Слава богу буде,
Беріть сестри за жінки, Густіша кров буде.
44
Широкії шаровари Сліди замітають,
Три таляри у кишені,
І ті заважають.
Один таляр на танець, Другий на горілку,
А за третій куплю меду, Пошаную дівку.
45
— Ой на горі, на горі Криничейку рублять.
Ой щось мене, моя мати, Дівчата не люблять.
— Ой напийся, синочку,
З криниці водиці,
Ой то будуть любити Дівки й молодиці.
46
А вже в мене ребер нема, Головка побита,
Унадився до дівчини,
Як веприк до жита.
47
Ой ти, тату, рубай дрова, Я буду ліщину,
Ой ти, тату, люби маму,
Я буду дівчину.
Ой ти, тату, рубай дрова, А я ліщинойку,
Ой ти, тату, люби маму, А я дівчинойку.
Тобі, тату, дивитися — Сіяти, горати,
Мені, тату, дивитися, Кого мені брати.
Тобі, тату, дивитися,
Де горана нивка,
Мені, тату, дивитися,
А де чорнобривка.
1
Та й наша пані не пишна,
До своїх женчиків та й вийшла Із білейкими ручками, (bis)
Із пшеничними пирожками, (bis) Із ясненькими свічками, (bis)
Із маленькими дітками,
Із чорнейкими точками.
ІПла наша пані через двір,
На ній суконька в дев’ять піл. Стала суконька сяніти,
Стала діброва горіти,
Стали дівоньки гасити. Склянками водицю носити.
— Гасіте, дівоньки, гасіте, Склянками водицю носіте.
2
Весело панові, весело,