Що ми й віночок несемо,
Ой а ще буде веселій,
Як положимо на столі. Застилайте столи обруси, Щоб наш віночок не струсив, Бо як наш віночок іструсіпь, Все подвір’я іскрасить.
Не жалуйте, пане, жеребця, їдьте по горілку для женця.
Леся Українка і Ольга Кобплянська. Фото 1901
Варвара Йосипівна Дмитрук, від якої Леся Українка записувала пісні. Фото. 1953
— Гочиняй, панойку, ворота, Несемо віночок з золота,
Ой не з золота — із жита,
Суди вам. боже пожити.
Ой здоров, панойку, поживай,
ІІа той рік ще й більше насівай.
— Здорові, женчики, гуляли,
Щоб на те літечко дождали.
— Дзінькуємо пану за привіт,
Щоб ви-те були зо сто літ,
Що до нас хороше привітав,
Ой як сам господь з неба приказав.
4
Одчиняй, панойку, кватиру, Подивітеся на ниву,
Кілько в небі зорочок,
Тілько на полі копочок;
На небі зорочок не злічити,
На полі копочок не звозити.
Ой наш панойко рано встав,
Багато женчиків назбирав,
Вижали житечко в троє стай.
Ой чужії пани ліниві,
Бо стоїть житечко на ниві.
Йа чужії пани — недбайло,
То захопить житечко Михайло. Дожинали житечка з зорою, Поживай, панойку, з жоною,
Ой із зорою, з зірками,
Поживай, панойку, з дітками.
5
Бо наш панойку коханий,
Под ним коничок Й убраний,
П убрали його дівочкп У золотії квіточки.
То й він по полю виїжджає,
До двору женчики збирає:
— До двору, женчики, до двору,
Годі вже гуляти по полю.
— Ой ми, паночку, не гуляли,
Густе житечко зжинали, (bis) Дівочкам на віночок давали.
У чистому полі садочок,
Плели дівочки віночок,
Плівши віночок, заснули,
Приїхав панич,— не чули.
На воронім 10 конику вигукнув,
Три червінчики й викинув:
— Нате вам, дівойки, за вінок,
А вам, молодиці, на танок,
Ой ви-те, дівойки, співайте,
Ви-те, молодиці, гуляйте.
(З
Ой ясно, ясно, де ясний місяць сходить,
А ще там ясній, де наш панойко ходить. Ой наш панойко коло женчиків ходить,
В своїх ручейках золотий кубок носить, Своїх женчиків на горілойку просить:
— Пийте, женчики, йа горілойку цюю,
А я ввечері другої наготую.
Пийте, женчики, йа горілойку пийте,
Ой оно моїх кубочків не побийте.
Мої й кубочки срібнії й золотії,
Мої й женчики хороші й молодії.
Ой ясно, ясно, де ясна зірка сходить,
Ой а ще ясній, де наша пані ходить, і т. д.
7
Ой наш господар бардзо рад,
Що на полі є виноград,
То не виноград,— то женці Йа все дівойки-молодці,
Хорошая дівойка у вінці.
Котився віночок по полю, Просився женчиків в стодолю:
— Візьміте з собою,
Ой занесіте в стодолю, (bis) Положіте мене в сторону,
Нехай я в стодолі погощу,
Поки знов на ниву прилечу. Нехай я спочину годину,
Бо я зараз вийду на ниву.
Вже я на полі набувся,
Буйпого вітройку начувся, Дрібного дощику напився,
На хороші женчики надивився.
9
Маяло житечко, маяло,
Поки па полі стояло,
Як буде житечко в стодолі,
Вже не буде маяти на полі.
Йа тепер житечко у копі,
Нам горілойка на столі.
Нам горілойка немила,—
Широка нивойка втомила.
Ой заріж, панойку, качура,
Щоб була женчикам вечера.
Ой заріж, панойку, гиндика,
Щоб була женчикам музика.
Я вашой вечері не хочу,
Найміте нам музики охочі, Найміте нам музики з Олики, Найміте нам цимбали з Варшави, Щоб ми, молодейкі, гуляли.
10
Йдіте, дівойки, в долину По червоную калину,
Наламаємо квіточок Та й обтичемо віночок.
Йдіте, дівойки, до рядка,
Котора здатна до вінка.
Котора не здатна под вінок,
То ту викиньте за рядок.
Ой а ти, паничу, уважай,
На которую накладай:
Не накладайте на стару,
Бо не буде в полі врожаю.
Позаторік несла старая,—
Вродилася метлиця самая.
А вторік несла молода,
То виросло житечко, як стіна.
11
Ой зелений явур, зелений,
У воротечках стоячий.
Ой наш паночко молодий,
У своєму дому сидячи.
У своєму дому сидячи,
Золоте перо держачи, (bis)
Білі листойтш пишучи.
Пишуть листойки, читає,
Своїх женчиків дожидає:
— Щось мої женці довго жнуть, Бізмаль \ мені віночок принесуть, (bis) До двору голосок подають.
12
Ой тоді панойко журився,
Як на нивойку дивився,
Йа тепер не буде журитись,
Як на копойки дивитись.
13
Широка нива сто кіп жита вродила, Женчики жали — дівойки з .молодцями. Ой гукну, гукну, нехай мати почує, Нехай женчикам вечеройку готує, Ізготувавши, столики застилає,
Своїх женчиків із поля дожидає: