(с. Жабориця, коло Звягля)
Варіанти: 1) Свидницький. Великдень у Подолян. («Основа», 1861, p., № 11, ст. 37). 2) Moszynska. Kupajlo і zabawy doroczne z okolic Bialej Cerkwi (Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. Wydanie Akademn umiej§tnosci w Krakowie, 1881. V), ст. 83 (Pizmurok). 3) Чубинский. Труды этн.-стат. эксп., т. IV, ст. 40. 4) Иванов. Игры крест. детей, № 70.
Клем-бом-клем!
Савка вмер.
Прийшов піп,
Савка втік.
Прийшла попадя,
Савки нема...
Часом се так собі співають, без гри. А часом одно з дітей удає «Савку» і лягає долі, як мертве, друге — «попа», третє — «попадю», і тоді так грають, як співають, що приходить «піп», а «Савка» втікає і ховається. «Піп»*з «попадею» шукають «Савку», і котре знайде, то само стає за «Савку». Решта дітей з гурту не грає, тільки приспівує.
(с. Жабориця, коло Звягля)
«РАК-НЕБОРАК»
Діти кладуть дошку одним кінцем на колодки, другим на землю, по черзі вбігають або слизьгаються по ній та співають:
А йа рак-неборак цівки суче \ щукойка-рибойка догори скаче, то вгору, то в долину.
Так бавляться найбільше на Великдень.
(с. Чекна, коло Луцького)
Вар.: Б. Гринченко. Этнографические материалы, т. III (Чернигов, 1899), № 238, вв. 8—9.
7
«МИР МИРОМ»
Як двоє дітей посваряться, то інші їх мирять, співаючи:
Мир миром, пироги з сиром, варенички в маслі, ми дружечки красні — поцілуймося.
Посварені подумають-подумають, а далі поцілуються та вже й добрі.
(с. Жабориця, коло Звягля)
 |
| Воскресеніє — день, ходім гулять на весь день, |
та вкрадемо порося, та й прославимося!
Постой, Левку, постой, Бревку, похристосуємся!
Так співають на Великдень.
(с. Жабориця, коло Звягля)
Був собі журавель та журавочка, наносили сінця повні ясельця.
Наша пісня гарна й нова, починаймо її знова:
Був собі журавель...
(і знов спочатку, і знов, без кінця, поки обридне).
(с. Жабориця, коло Звягля) Варіант: Иванов. Игры крест. детей, № 91.
Козуню-любуню, пристань до мене, нічого не будеш робити в мене: у мене водиця віконцем тече, у мене горобчик хліба напече, у мене лисиці спечуть паляниці, у мене ведмідь ізварить обід.
(м. Миропілля, в Звягельщині)
Бігло, бігло козенятко льодком, льодком, за ним, за ним цапок слідком; воно бігло топитися, за ним цапок — дивитися; воно бігло в ополонку, його цапок за головку:
— Стій, козо, не топися, ще на мене подивися!
(м. Миропілля, в Звягельщині)
Варіант: Б. Грінченко. Этнографические материалы, т. III, № 1365.
Танцювали миші по бабиній хижі.
Стало бабі за танець — з’їли миші буханець.
(м. Миропілля, в Звягельщині)
13
КАЗКА ПРО КОТИКА ТА ПІВНИКА
Був собі котик та півник, і були вони у великій приязні. Котик, було, у скрипочку грає, а півник пісеньки співає. Котик, було, йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хати глядить. То котик, було, йдучи наказує:
— Ти ж тут нікого не пускай та й сам не виходь, хоч би хто й кликав.
— Добре, добре,— каже півник, засуне хату та й сидить, аж поки котик вернеться.
Навідала півника лисиця та й надумала його підманити. Підійде під віконце, як котика нема вдома, та й підмовляє:
— Ходи, ходи, півнику, до мене, що у мене золота пшениця, медяна водиця.
А півник їй:
— То-ток, то-ток, не велів коток!
Бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном золотої пшениці, а сама засіла за кущем. Тільки що котик вийшов по здобич, а півник одсунув кватирку та й виглядає. Бачить: нікого
Климснт Квітка. Фото
Ой у лиски, в лиски новий двір та чотири дочки на вибір, п’ятий синко ще й Пилипко.
Вийди, лисе, подивися, чи хороше граюі
От найстарша лисичівна не втерпіла та й каже до менших:
— Ви тут посидьте, а я піду подивлюсь, що воно там так хороше грає?
Тільки що вийшла, а котик її — цок у лобок та в писану кайстру! А сам знов грає:
Ой у лиски, в лиски новий двір... і т. д.
Не втерпіла й друга лисичівна та й собі вийшла, а він і ту — цок у лобок та в писану кайстру! Так усіх штирох виманив. А синко Пилипко жде-пожде сестричок — не вертаються: