Тума танок водила, що виведе, то й стане, на дівочок погляне, чи всі дівки в таночку,
— Всі дівочки в таночку, лиш роженьки немає.
Мати роженьку чесала, а чешучи, навчала:
«Доню моя, роженько, як ти підеш у танок, не становись край тумй,— тума зведе з розуму, на ніженьку наступить, за рученьку іздавить, золот перстень іздойме».
Варіанти мелодії: з подібним текстом у Лисенка, Молодощі, ст. 28 (= «2-й вінок веснянок», ст. 8); з інтим текстом: Малоросе, и белорусские пеени, собранные П. Сокальским. С.-Петербург, 1903, № 4, II. Паралельні тексти без нот, окрім вищезгаданих, ще у Чубинського, III, ст. 36, Головацького, ч. III, т. 1, стор. 92, і Милора-довича, Нар. обряды и песни Лубенского уезда (Сборпик Харьковского историко-филологического общества, т. X), ст. 49 і 50.
Ой не рости, кропе, (2) високо та й у городі, (2)
ой не рости, кропе, (2) коло моїх та ворітечок. (2)
Ой не ходи, хлопче, (2) коло моїх та віконечок. (2)
Як матінка засне, (2) я до тебе та сама вийду. (2)
Я до тебе вийду (2) під зелену вишню, (2)
я в тебе спитаю, (2) що в тебе на мислі. (2)
Близька мелодія (текст з однаковим початком, але іншого змісту) у Чубинського, III, стор. 141 (=Лисенко, Молодощі, стор. 44, 1-й вінок веснянок, ст. 12—22, і шкільна збірка, ст. 11). Варіант мелодії теж у Рубця, 216 нар. укр. нап., № 125. Текст nop.: М. Довнар-Заполь-ский. Иесни пинчуков. Университетские известия. К., 1880, № 323; И. Бессараба. Материалы для эт-іографии Седлецкой губернии. Сборник отделеныя русского языка и словесносте имп. Академии наук, т. 75, ст. 105. Від Лесі Українки записані перші дві строфи вміщеного тут тексту, останні ж чотири записані 1917 року від Олени Пчілки.
А ми просо сіяли, сіяли!
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!
Другий вірш — «Зеленая рута, жовтий цвіт» — повторюється в кожній строфі. Від Лесі дальших слів не записано, через те подаю тут повний текст з рідкого видання
А. Метлинського, Нар. южнорусские песии. К., 1854 (стор. 296, приспівка там «Зеленая моя рутонька, жовтий цвіт!»):
— Ой ми поле оремо, оремо,
ой ми жито сіємо, сіємо!
— А ми коні пустимо, пустимо!
— А ми коні займемо, займемо!
— А ми коні викупим, викупим.
— Ой що ж ви нам додасте, додасте?
— Ой ми дамо сто рублів, сто рублів.
— Ми сто рублів не візьмем, не візьмем.
— А (ми) дамо тисячу, тисячу.
— Ми тисячі не візьмем, не візьмем.
— А ми дамо дівочку, дівочку.
— За дівочку ні слова, ні слова,
за кониченьки да й з двора, да й з двора!
Овруч
Варіанти мелодії: Коціпінський, № 67; Рубець, 216 нар. укр. нап., № 15; Іван Колесса. Пісні з села Ходо-вич Стрийського повіту (XI том Етнографічного збірника Наукового товариства імені Шевченка у Львові), ст. 28, № 7; П. Сокальский. Мал. и бел. песни, №. 6; Мелодії гаївок, схоплені на фонограф Йосифом Роздольським, списав і зредагував Філарет Колесса. Матеріали до української етнології. Видає Етнографічна комісія Наук. тов. ім. Шевченка у Львові, т. XII, № 85 і 86. Паралельні тексти показані Володимиром Гнатюком — «Гаївки» — в тім самім томі «Матеріалів», ст. 17—19, і, крім того, Максимович. Дни и месяцы, ст. 16; Чуб., III, № 11; М. Дикарів. Нар. календар Валуйського повіту в Воро-ніжчині (Мат. до укр. етнології, VI), ст. 177. Студія про цю пісню: Потебня. Объяснения малор. и сродных нар. песен, І. Варшава, 1883, ст. 39—45.
Ой нумо, нумо в зеленого Шума! Ой Шум ходить по діброві, а Шумиха рибу ловить, що вловила, то пропила, сукні доньці не купила.
— Постій, дочко, до суботи, справлю сукню ще й чоботи. Червоную плахту, зелену запаску... Люби мене, козаченьку, коли твоя ласка!
Варіанти мелодії і тексту: Чубинський, III, стор. 50 (=Рубець, 216 н. у. п. № 28; в «Молодощах» Лисенка та сама мелодія, що у Рубця, доповнена заспівом). Порл
А. Конощенко. Укр. пісні з нотами. II сотня. Одеса, 1902, № 20, і Рубець. 100 у. н. п., № 94. Парад, тексти без нот: Максимович. Дни и месяцы, ст. 17; К. Шейковский. Быт подолян. К., 1860, т. І, ст. 21, № 9; Грінченко. Этногра-фические материалы, т. III. Чернігів, 1899, № 197; Явор-ницький, № 56; И. Беосараба. Материалы для этногра-фии Херсонской губ. Сборник отд. русск. яз. и слов. имп. Академии наук, т. XGIV, № 4 — текст № 18.
 |
| Ой поїду я та й до Любара, я, я, я молодець^ тихий переборець, сім бояр. |
Прошу, тестоньку, ізмилуйся, не гнівайся, не я говорив,, мене хміль підбив.
Я, я, я молодець, тихий переборець, сім бояр.
Інші мелодії: Сокальський. Мал. и бел. п., № 3; Роз-дольський — Ф. Колесса. Мелодії гаївок, № 172. Парал. тексти без нот: Гнатюк. Гаївки, ст. 74—76*. До паралелей, показаних Гнатюком, додам: Чуб., III, № 26; Грінченко, III, № 208.