II Бояре! Ми не даємо!
Ладо моє! Ми не даємо!
І Царівно! Ми не беремо!
Ладо моє! Ми не беремо!
Потім співають так само про середню дівчину (5 строфа: «Царівно! За середньою! Ладо моє! За середньою!») і про найменшу. Доходять до краю так;
I Царівно! За найменшою!
Ладо моє! За найменшою!
II Бояре! Ми оддаємо!
Ладо моє! Ми оддаємо!
І Царівно! Ми заберемо!
Ладо моє! Ми заберемо!
Іншу мелодію сього танка з Воронезької губернії записав П. Сокальський і умістив у своєму трактаті «Рус-ская народная музыка, великорусская и малорусская, в* ее строении мелодическом и ритмическом». Харьков, 1888 p., ст. 162. Текст пор.: Чуб., III, № 21. У Лисенка в вищезгаданій шкільній збірці — та сама мелодія, що тут. Лисенко записав від Лесі кілька мелодій танкових і купалових багато давніше, ніж я. «Царівна» зазначена у Лисенка хибно як миропільська пісня; ця помилка пояснюється тим, що він записав інші мелодії від Лесі з Миропілля, і тим, що межи часом записування і часом опублікування шкільної збірки минуло коло десятка літ. У Лисенка завжди були між паперами записи різних людей, і текст «Царівни», поданий йому Лесею, міг замінитися текстом, поданим кимсь іншим; цим, мабуть, поясняються одміни межи текстом Лисенка і уміщеним тут. До-стотність цього останнього потвердила і мати Лесі У.— Олена Пчілка, котра вивчила цю пісню в Чекні. Подані тут уваги взагалі відносяться до танків № 2—6 і купалових пісень № 6 і 7 в шкільній збірці Лисенка.
Десь тут була подоляночка, десь тут була молоденькая, тут вона впала, до землі припала.
— Устань, устань, подоляночко, умий личко так, як шкляночку, біжи до Дунаю, візьми ту, що скраю!
Див. примітку до попередньої пісні. У Лисенка хибно зазначено, що Чекна — Луцького повіту (дійсно — Ду-бенського).
— Заїньку, та за головоньку!
А нікуди заїньку та ні вискочити, а нікуди сірому та ні вистрибнути!
— Заїньку, сінця-колінця!
А нікуди заїньку та ні вискочити, а нікуди сірому та ні вистрибнути!
— Заїньку, п’ятки-м’ятки!
А нікуди заїньку та ні вискочити, а нікуди сірому та ні вистрибнути!
— Заїньку,обернися,
яка тобі люба-мила, обіймися!
Варіанти мелодії: Роздольсышй — Ф. Колесса. Мелодії гаївок, № 111—113; Роздольський — Людкевич, № 213 і 214; Конощенко, III, № 89. Інші мелодії: Лисенко. Молодощі, ст. 38; Роздольський — Ф. Колесса, № 114. Тексти: Гнатюк. Гаївки, ст. 122—125; крім показаних Гнатюком, Максимович. Дни и месяцы, ст. 14. Див.: Лисенко. Шкільна збірка. В моїм записі, згідним з співом Лесі в 1907 році і звіреним з Оленою Пчілкою 1917 року, остання фраза «Заїньку... обіймися» не повторюється тричі, як у записі Лисенка, і це більше координується з описом гри, уміщеним у Лисенка. «Сінця-колінця» — sic. (так само у Шейковського. Быт подолян, І, № 7. ст. 19, і у Гнатюка, ст. 124; у Лисенка — «сінця по колінця» — без сумніву довільна поправка).
Бідна моя головонько!
Нещаслива моя доленько!
ІЦо я, бідна, наробила,—
Кострубонька полюбила.
Приїдь, приїдь, Кострубоньку, стану, стану до шлюбоньку
у неділю пораненьку на льняному рушниченьку.
Приїдь, приїдь, Кострубоньку, на сивому кониченьку.
Близька мелодія: Роздольський — Ф. Колесса. Мел. гаївок, № 49; одмінні — ibid., № 4; Іван Колесса, стор. 23; Роздольський — Людкевич, № 170. Тексти: Гнатюк, ст. 42—49. Запис тексту в шкільній збірці Лисенка, ст. 4, недостотні («не злюбила» і «льняному»); за тим свідчить і Ол. Пчілка.
А в неділю раненько приїде мій батенько, привезе мні дівоньку в рутвяному віноньку ■ меншую, кращую, ось вона є!
Женчичок-бренчичок вилітав, високо ніженьку підіймає. Коби то набито, ніженьку пробито.
В зеленім лугу, бери пару другуі
Перший хор Чи ви бачили, чи ви виділи мою жону на торзі?
Другий хор Хоч ми бачили, хоч ми виділи, то ми тобі не скажем!
I Гей, жоно, додому!
II Бісе-муже, не піду!
I Діти плачуть, їсти хочуть, то йди дай, то йди дай.
II Там на полиці дві паляниці, коли хтять, хай їдять!
I Вже ж вони теє поїли.
II Якого ж біса схотіли?
Інші мелодії: О. Kolberg. Pokucie, І, ст. 168. Його ж. Wolyn, № 366. Роздольський — Ф. Колесса. Мел. гаївок, № 22, 23, 78, 79, 87, 88, 171. Роздольський — Людкевич, № 179 і 180. Тексти: Гнагіок. Гаївки, ст. 81—87.
Кремпового колеса \ згубив Тиміш пояса, а Марина ридала, ноясини шукала.
Інша мелодія, теж із Колодяжного, і повніший текст — в шкільній збірці Лисенка, ст. 4. «Кремповеє колесо» — очевидно, замість «кроковеє» (жовте, шафрапне, пор. «крокіс»). «Кроковеє колесо» — сонце (Потебня. Объяс-нения малор. и сродных нар. песен, ст. 153 і далі). Очевидно, в Колодяжнім «кр[емповеє] колесо» — тільки ремінісценція, захована бурлескою. Потебня приводить таку танкову пісню з Роменського повіту: