Варіанти і споріднені мелодії: Лисенко в IV т; Чуб., № 1-4, 7, 18, 55, 61, 93, 102, 105, 106, 110, 113, 116-119, 125, 127, 128, 129, 131, 138; Kolberg. Wolyn, № 2, 23, 31, 43, 58, 74, 100, 111, 113, 114, 193. В цих мелодіях (за виїмком № 114 у Кольберга) ритмічна еволюція уміщених тут волинських мелодій № 59 і 60: пірихійні стопи розширені в ямбічні, а через те, що після цього розширення часовий обсяг колона побільшав, стала спромога втиснути в колон більшескладові вірші; для цього
ямби в деяких варіантах (Лис., 2—4 і інші) розбиті на трибрахії; № 2, 23, 31, 43 — у Кольберга — в мінорі; Рубець. 216 нар. у. нап., № 56; Бігдай, № 236, 456 і 471; Конощенко, III, № 95 і 97; А. К. Свадебные песни, запис. в Подольськой губ. — «Киевская старина», 1897, III; Остапович, IV, № 13; Верховинець, № 1, 37, 136 (ст. 1,
24 і далі), 9, 12, 13, 17 (ст. 27 і далі). Текст.: Stecki. Wolyn, st. 80, № 2.
Ой у саду голубець гуде, (2) йа в світлоньку голосок іде.
Там Петруньо вираджаеться т, (2) у матінки та питається:
— Порадь мене, моя матінко, порадь мене, моя рідная, кого брати та й у бояри.
— Збери, сину, усю родину, (2) і близькую, й далекую.
І близькую, і далекую, (2) і вбогую, і багатую.
Багатую — подарочки нести, (2) убогую — порядочок вести.
Багатую — щоб напитися, (2) убогую — пожуритися.
Вар. мел.: Конощенко, III, № 91; Остапович, IV, № 9. Пор.: Янчук. Белор. п., мел. № 2; Kolberg. Wolyn, № 98. Тексти: Метлинський, ст. 216, 217; Brykczynski (Zb. wiad., XII), st. 83, № 5.
 |
| 1 Виряджається. |
Та рано-раненько, та рано-раненько виряджай мене, ненько, хорошенько, та рано-раненько, та рано-раненько до тієї тещі гордої, та рано-раненько, та рано-раненько.
— Не пий, сину, першої чарки від тещі, та рано-раненько, та рано-раненько, злий коникові на гриву, та рано-раненько, та рано-раненько.
Парал. тексти без нот: Г. Ткачев. Этнографические очерки Богучарского уезда. Памятная книжка Воронеж-ской губ. на 1865 и 1866 годы. Воронеж, 1867, ст. 202; Stecki. Wofyn, I, st. 79; Гр. Купчанко. Песни буковинско-го народа.— Записки юго-западного отдела имп. русского географического общества, т. II, К., 1875, № 205; Труды об-тва иссл. Вольти, І, ст. 137, № 51; Яворницький, № 555.
9 Л. Українка, т. 9
241
Вар. мел.: Лисенко в IV т.; Чуб., № 79, 80, 86; Розд.— Людкевич, № 131 і 132; Остапович, IV, № 5; Верховинець, № 23 і 73. Тексти: Гол., III, ч. 2, ст. 269, № 9; Z. Rokossowska. Wesele і piesni ze wsi Jurkowszczyzny w powiecie Zwiahelskim na Wolyniu.— Zb. wiad. do antr. kr., VII, № 5, st. 152.
Більше слів Леся не проказувала. В виданні: Wojcicki. Piesni ludu Bialochrobatow Mazurow і Rusi z nad Bugu. Warszawa, 1836, II, ст. 154, є такий текст (подаю в українській транскрипції з виправкою Очевидних помилок):
На добраніч, стіни, лави і столи мальовані.
Хто ж вас помивати буде, як Ганулі не буде?
Помиє вас матінойка білими рученьками, дробними слізоньками.
Вар. мелодії: Kolberg. Wolyn, № 99. Споріднені весільні мелодії: Kolberg. Pokucie, I, № 195 і 251; Chelm-skie, I, № 349, 359, 368, 373; Wolyn, № 95. Текст ще: Lozinski, ст. 112.
Ой літає чорна галочка по полю а черкає крилечками по йому 27.
— Ой полинь, полинь, мій
соколоньку, від мене, може, ти знайдеш чорнішу галку за мене.
— А вже ж бо з чотири сади облітав, а чорнішої за тебе галки не видав.
А в п’ятому, яблуневому, ночував, ой там я тебе, чорну галоньку, сподобав.
Ой ходила дівка Ганнуся по двору а черкала сукенкою по йому.
— Ой поїдь, поїдь, мій миленький, од мене, може, ти знайдеш кращу дівоньку за мене.
— А вже ж бо я чотири міста об’їхав, а кращої од тебе дівки не видав.
А в п’ятому, у Миропіллі, ночував,—
ой там я тебе, красну дівоньку, сподобав.
Вар. мелодії: Ф. Колесса. Наша дума, ст. 10; Демчен-ко, № 253; Kolberg. Wolyn, № 130. Подібна ритмічна схема: Kolberg. Chelmskie, I, № 269. Вар. тексту: О. Пчіл-ка. У. колядки, ст. 18.
Хміль лугами, хміль лугами, а пшениця ярами.
Ходи, ходи, молода Ганнусю, повечеряймо з нами.
Хміль не в’ється, хміль не в’ється, а пшениця не жнеться.
А вже ж мені, мої подруженьки, дівування минеться.
Інша мелодія у Верховинця, № 88-6; ближча у Дем-ченка, № 114. Парал. текст: Stecki. Wolyn, I, st. 88.
Було літо, було літо та й стала зима... Насіяла чорнобривців — тепера нема.
А вже ж мої чорнобривці процвітають, а вже ж мою русу косу розплітають.
— Чи ж я тобі, моя доню, не казала, чи твоєму та серденьку не сприяла: ой не ходи та до броду рано по воду та не слухай голубоньків, де два загудуть.
Та не слухай голубоньків, де два загудуть, та не бери подарочків, що дарма дають. Тебе ж тії подарочки з розуму зведуть, од матінки до свекрухи приведуть.