чи буде що з того, а чи ні — ) 2 не суши серденька ти мені. J
— Яж тобі казала і твоєму роду: не їзди до мене, не роби заходу —
— Ой тепер ти кажеш, що я зоря ясна, а потім ти скажеш: долейко нещасна!
Хоч ти не скажеш, то Амати:
«Було убогої не брати».
Хоч мати не скаже, то сестра: «Небагацько ж ти нам принесла!»
Ой іще не вспіє мила захоріти, вже стане милейкий рученьки зносити: «Забери, боже, першую, ) 2 а я собі візьму іншую!» /
— Скарай мене, боже, на душі й на тілі, скоро я помислю о такому ділі.
Скарай мене, боже, на душі, 1 2 скоро я помислю о інші. J
Ой дай же нам, боже, на рушничку стати, тоді не розлучить ні отець, ні мати, ані чужая чужина, 1 2
коли судилася дружина. J
Паралелі з близькими мелодіями: Kolberg. Wolyn,
№ 227; Янчук. Белор. песни Минской г., № 36 нотного додатку; Бігдай, № 440; Демуцький, № 118; з віддаленими: Kolberg. Piesni ludu z Podola rosyjskiego. Zbior wia-domosci do antropologii krajowej, XII, 1888 p., № 13; їв. Колесса, ст. 162 (гармонізована Ф. Колессою в «Нашій думі», II, № 22); у Роздольського — Людкевича під № 858 і 859 варіанти мелодії до інших слів; парал. тексти без нот: Метлинський, ст. 45—48 і 55 (лівобережні); Гільтебрандт, СХХІІ (Кобринськ. пов.), Чуб., V, ст. 72, № 154 (Миргородського пов.), ст. 116, № 252; Гол., II, ст. 706, № 10, ст. 776, № 129; Житецький. Очерк звук, истории малор. нар., ст. 302 (Радинського пов. на Підляс-сі); Z. D. Mat. etn. z ok. Pliskowa, № 178; Бессараба. Седл., ст. 94; Херс., ст. 221. Пор.: Де Воллан,. ст. 63 і 64.
Сивий коню, сивий, золотая грива, занеси мня, сивий коню, там, де моя мила.
Прийдеш під ворота,— стукни копитами, чи не вийде моя мила з чорними бровами.
Ой не вийшла мила, вийшла її мати:
— Коли хочеш зятем бути, то прошу до хати.
Варіант мелодії: Лисенко, VII, № 22. Парал. тексти
з іншими мелодіями: II. Сокальский. Мал. и белор. пес-
ни, № 21; Роздольський — Людкевич, № 322; без нот — Гільтебрандт, СХХХІІІ, ст. 135 (до 1-ї строфи, Берестейського пов.), ССХХХІ (Кобринського пов.); Чуб, V, ст. 203, № 411, В; Голов, І, ст. 254, III, ч. І, ст. 306, № 24 (до 1-ї строфи), ст. 329, № 57.
Ой піду ж бо я в ліси-лісочки, там процвітають різні цвіточки.
Там я ходила і говорила:
— Суди мні, боже, кого любила!
Ой піду ж бо я в ліси буйнії, прийдуть до мене часи труднії.
— Ой ти, дівчино, мислями блудиш, сама не знаєш, кого ти любиш.
— Ой знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю.
Парал. текст з подібною ж мелодією: Kolberg. Chel-mskie, II, № 13, з приміткою редактора видання Копер-іііцкого: «Sentymentalnosc, styl і wyrazy tej piesni swiad-cz^ przeciw jej pochodzenia ludowego»; Wolyn, № 226; без нот: Гільтебрандт, CXXIX (Берестейськ. пов.); Чуб, V, ст. 374, № 729; Гол, І, ст. 347.
Вийду на поле, гляну на море,— сама ж я бачу, що мені горе.
Сама ж я знаю, чого я плачу, що я милого нігди не бачу.
Кого я люблю, той за плечима, кого не знаю — перед очима.
Ой боже, боже, за що так мучиш?
Дав ся пізнати,— чому не злучиш?
Близька мелодія: Остапович, II, № 3. Мелодії з однаковою ритм, будовою: Бігдай, № 441; Малашкин, № 32. Парал. тексти без нот: Чуб, V, N° 495, ст. 251, № 528, ст. 268, № 696, ст. 356, ст. 360, № 707; Милорадович в Сб. Харьк. ист.-фил. о-ва, X, ст. 112, № 7.
Козака несуть і коня ведуть, ( кінь головоньку клонить, (2) а за ним, за ним його дівчина білі рученьки ломить. (2)
Ой ломи, ломи білі рученьки до єдиного пальця, (2) а не знайдеш ти, та дівчинонько, над козака коханця. (2)
Повніший текст у Лисенка, V, № 37, II; мелодія там майже ідентична, але одміни гадяцького варіанта дають відтінок експресії, який, здавалося мені, варто заховати.
Зажурився щиголь, мисляче думає, сам не хоче в світі жити, женитися мав.
А взяв собі синицю, гороб’єву сестрицю, гарную, прекрасную, хорошую птицю.
Зголосив, запросив пташині громади, сокола до стола посадив до ради.
Щиголь строїть не попросту,— сам пан орел за старосту, гоп,соя, до покоя, за пані сваху.
Збираються збори в хаті на помості, і дружечки, і світилки — весільнії гості. Зозуленька й чечітки, синичині тіточки, всі ж вони приданками, несуть подарочки. Журавлі на кулі сватами засіли, а шпаки й кулики за бояри сіли.
Сова їде каритою, каня іде піхотою, шпак скаче, куди баче, усі за гостей.
А ворони-жони коровай місили, а сороки білобокі шишечки ліпили, горобчики-молодці для сестриці-синиці мед-вино доношають, ставлять на стільниці. Загув бас, таламбас, скрипочки заграли, і старе, й молоде — танця витинали, зозулепьку взяв деркачик, пані чаплю взяв бугайчик, гоп,скоки! Руки в боки, гуляй, веселись.
Де не взявся шуляк, з-під неба, з-під хмари, ухопив він синиченьку з коханої пари!
Ой рятуйте синицю, гороб’єву сестрицю, гарную, прекрасную, хорошую птицю!