І гукав, і шукав щиголь нещасливий,
не знайшов та й пішов,— боже милостивий!
Заходився, одружився,
на весілля утратився,
ой гоя, доля моя,
дружини ж нема!
Від JI. У. записано 1-й куплет, останні ж подала
О. Пчілка. Пісня пішла від лужицьких сербів; оригінал
зложив у 18 віці один рільник із Правочиць (Adolf Czerny. Svatba u Luzickych Srbu. V Praze, 1893, Ptaci kwas). Українські варіанти: з іншими мелодіями — Записки юго-западного отд. импер. русск. геогр. о-ва, т. 1. К, 1874, ст. 22 нотного додатку (від кобзаря Остапа Вересая); Лисенко, VII, № 42; Роздольський — Людкевич, № 1325; А. Кошиць. 36. у. пісень для хору. К, 1912 р, II, № 10; Без нот: Waclaw z Oleska, ст. 476, № 6; Головацькіїії, II, ст. 550, № 4; III, ч. 1, ст. 496, № 2; Чуб, V., ст. 1124,
№ 66 (пор. ст. 1144—1145, № 131 і 132); Brykczynski.
Zapiski etnograficzne z Polesia Wolynskiego.— Zb. wiad. do antr. kr, XII, str. 110, № 6; В. Храневич. ІПуточная нар. песня.— «Киевская старина», 1894, VII, ст. 111 — 115; Яворницький, 807—808. Початок 3-го куплета — див. оповідання Ганни Барвінок «Сирітський жаль» (стор. 47 по виданні її оповідань 1902 року, Київ).
І Перепеличенька повдовіла, піти заміж захотіла, не могла зважити, за которого вийти, така барзе ладна.
II Приліта до неї четверо гостей, четверо гостей у старости:
пан щур, жайворонок, ще й воловеє очко, ще й чубатий одудець.
НІ Перепеличенька теє вчула, кватирочку одсунула.
— Не тра таких панів, таких барзе вельможних, бо не моя ізможність х.
IV Перепеличенька повдовіла... і т. д,
як І строфа.
V Приліта до неї щиголь спишна, перепеличенька к йому вийшла.
— Ти пан, ти багатий,
ти звик, ти звик, довго спати,
А ні в віщо не дбати.
VI Перепеличенька повдовіла... і т. д.,
VII Приліта до неї соловейко та й сів стиха помаленьку, став пісню співати, хорошенько щебетати, якої вмів, такої й пів 2.
VIII Перепеличенька теє вчула, кватирочку відсунула.
— Туляйся, пташино,
ти ж мені будеш за дружину!
Пар. тексти без нот: Чуб., V, ст. 1127, № 75; Гол, II, ст. 518; Popowski. Piesni ludu ruskiego ze wsi Zalewan-szczyzny.— Zbior wiadomosci do antropologii krajowej, t. VIII, № 176.
| 1 Останні слова III і V строф співаються так: |
|---|
 |
Ой п’яна я, п’яна на порозі впала.
— Ой одчиняй, друже, я йду п’яна дуже.
Милий одчиняє, на милую лає:
— Де ж ти, мила, була, що мене забула?
— Була на риночку, пила горілочку,
із родом зійшлася, дужче напилася.
Коли б милий добрий, то б взяв батіг довгий, став би милу бити:
— Не йди, мила, пити!
Від JI. У. записано тільки першого куплета; останні подала сестра її Ольга і поправила О. Пчілка. Паралельні тексти без нот: Waclaw z Oleska, ст. 366, № 208; Го-ловацький, II, ст. 475, № 10; Яворницький, № 348; Чуб., V, ст. 638, № 244, ст. 1096, № 253.
Старий оженився, взяв молоду жінку:
— Навчу я, навчу я молодую жінку (Приспівка
до кождого вірша).
Поїхала жінка до матері в гості.
Неділя минає — жінки немає.
Другая минає — жінки немає.
Третяя іде, а вже жінка їде.
Старий ізлякався, в кропиву сховався, в кропиву сховався, бороною вкрився.
Від J1. У. записано тільки І куплет, останні ж від її сестри Ольги. О. Пчілка повідомила, що цю пісню вона перейняла від лірника. У Сокальського, Мал. и белор. п., № 4, IV, варіант цеї пісні уміщений поміж веснянками; дуже близький текст в Zb. wiad., VIII, str. 148, № 84 — поміж великодніми.
1 Ой устану я в понеділок,
2 чи не напраду я хоч починок.
3 Ой прала чи не прала \
4 прости, боже, що збрехала!
5 І клоччя курить,
6 і Головка болить, ,
7 і до коршми кортить.
8 Ой там куми п’ють,
9 ой там мене ждуть,
10 ой там куми випивають
11 та все мене споминають:
12 що за новина,
13 що куми нема?
14 Ой устану я у вівторок,
15 чи не напраду я пасмів сорок.
16 Ой прала чи не прала...
(і т. д. повторюються вірші 3—13 в кожнім куплеті як приспівка)
27 Ой устану я у середу,
28 чи не напраду я попереду.
29 Ой прала чи не прала...
40 Ой устану я у четвер,
41 чи не напраду я хоч тепер.
42 Ой прала чи не прала...
53 Ой устану я у п’ятницю,
54 чи не напраду я хоч чисницю.
55 Ой прала чи не прала...
66 Ой устану я у суботу,
67 чи не напраду я всю роботу.
68 Ой прала чи не прала...
Від JI. У. записано тільки першого куплета, останні ж подала сестра її Ольга. Порівн.: Головацький, III, ч. 1, ст. 520, № 7.
 |
| На бережку ножки мила, тонкий фартух замочила.— Ножки ж мої білейкії, \ 2 кому ж ви те милейкії? |