ОБЖИНКОВІ
1. Ой ЯСЕо, ясно, де ясне сонце сходить. В порів
нянні з записом Лесі Українки (стор. 46 цього тому) у М. Лисенка в другому такті замість ноти соль нота фа та підвищений четвертий ступінь, у п’ятому такті другий склад не розспіваний.
2. Ой до краю, женчики, до краю.
3. Ой літає соколонько по полю. Див. також у запису К. Квітки (стор. 216 цього тому).
4. Ой куриться доріженька. Пор. з записом К. Квітки (стор. 220 цього тому).
5. Т а к и я палю, ріжу. Див. також у запису К. Квітки (стор. 219 цього тому), де мелодія трохи інша.
6. Ой паночку наш. Див. також цю обжинкову у запису К. Квітки (стор. 218 цього тому).
ЗАПИСИ КЛИМЕНТА КВІТКИ
Збірник «Народні мелодії. З голосу Лесі Україпки записав
і упорядкував Климент Квітка». К., 1917, становить підсумкове видання пісень з голосу Лесі Українки, які записав Климент Квітка між 1899 і 1913 pp.
Збірник, виданий літографічним способом, уміщує 225 пісепь, які поділені упорядником на 18 груп: веснянки, весняні гри і танки; на Купала; пісні жниварські; колядки; щедрівки; різдвяна гра; на колодку; весільні; на хрестини; пісні історичні, козацькі, рекрутські; балади; пісні ліричні і побутові; пісні жартовні; пісні до танцю; колискові; дитячі пісні; мелодії до казок.
Поділ збірника на дві частини, як це зазначено на шмуцтитулі цього видання, не був передбачений упорядником при здачі збірника в літографію і не відбився на систематизації матеріалу, а вийшов стихійно, в процесі літографування, після виготовлення аркушів, на яких містилось 122 пісні. Після перерви, у 1918 p., решта 103 пісні (№ 123—225) були видані як друга частина35. В коментарях до розділу «Записи Миколи Лисенка» вже відзначалось, що значна частина нісень, які Леся Українка проспівала колись М. Лисенкові, вона повторно проспівала К. Квітці, і той вмістив їх у цьому збірнику. Темпи при піснях, як відзначає сам К. Квітка, він ставив повільніші, ніж Лисенко. Звуковисотний рівень у піснях «Подолянка», «Женчик», «Заїньку» у Квітки той же, що і в Лисенка. З цього, однак, не випливає, що Леся Українка виконувала пісню в одній і тій же тональності. Як і в інших співаків, висотний рівень залежав від її самопочуття. «Я взагалі не турбувався про точність, оскільки знав (Леся Українка сама про це засвідчувала), що селянки з Волині загалом співають на більш низькому звуковисотному рівні. За деякими даними, Лисенко при запису теж вибирав тональність на свій розсуд; до того ж при виданні шкільного збірника він міг викладати наспіви не в тих тональностях, в яких записував»2.
Майже до кожної пісні К. Квітка подав широкі паралелі з інших видань, а до окремих, наприклад, до балади про вдову та її женихів — рідних синів (див. стор 286—299 даного тому) цілу наукову розвідку.
Хоч К. Квітка з властивою йому вимогливістю відзначав недоліки збірки — лаконічність передмови, відсутність достатніх відомостей про ступінь придатності цього матеріалу для історико-теоретичних досліджень, праця мала величезне значення як для вивчення творчої спадщини поетеси і її фольклорних зацікавлень, так і для суто наукової і практичної мети. Багато пісень із збірки було використано композиторами.
Назви пропущених двох груп пісень перераховуються у примітках упорядників під тими ж номерами, що й у К. Квітки. Там же подаються і його примітки та паралелі до вказаних пісень, які він доповнив, готуючи їх перевидання.
Пісні під номерами 1, 11, 35, 128, 179, 181 Леся Українка опублікувала у 1904 році разом з іншими вісьма як додаток до дра-ми-феєрії «Лісова пісня» під заголовком «Народні волинські мелодії» (див. стор. 294—297 у п’ятому томі цього видання).
У кінці книги К. Квітка подав «Поправи», «Розклад мелодій по місцях» та «Додаткові показання паралелей». Всі ці нові
відомості про місце запису окремих пісень враховано у нашому
виданні відповідно до вказівок автора.
ВЕСНЯНКИ, ВЕСНЯНІ ГРИ І ТАНКИ
1. А вже весна, а вже красна. К. Квітка. Народні
мелодії. З голосу Лесі Українки, стор. 3.
2. Ой на горі, на горі. К. Квітка. Народні мелодії,
стор. 5. Ту ж пісню у запису М. Лисенка від Лесі Українки з неповним текстом див. на стор. 176 цього тому. Обидва варіанти мають однаковий мелодичний контур і різне ладове забарвлення. У другому варіанті дорійська секста замість натуральної і підвищений IV ступінь. Цікавий приклад висотного варіювання сту-пепів у співі одного виконавця. У запису Лисенка не розспіваний
2-й склад у кадансі.
3. А в тому саду. К. Квітка. Народні мелодії, стор. 6—7. Ту ж пісню в запису М. Лисенка від Лесі Українки у тактуванні на 3Д і 2А, з ритмічними та інтонаційними відмінами в 1, 2, 4 тактах див. на стор. 176 цього тому. Пісня — цікавий зразок ритмічно-інтонаційних варіювань у співі Лесі Українки різних періодів.