До півночі комора шуміла,
А до світу вже мила зомліла.
Вийшов милий з комори до хати,
Лежить мати посеред кімнати.
— Мати, мати, пораднице в хаті, Порадила, як милу скарати,
Тепер порадь, де її сховати.
— Зірви, сину, в коморі підлогу, Сховай, сховай любую розмову.
— Я не буду підлоги зривати,
Я не буду милої ховати,
Треба дати йа до пана знати.
— Пане, пане, зробилась причина,— Вмерла жінка, зосталась дитина.
— Як умерла, то треба сховати,
Як сам забив, то треба чекати.
По милії в усі дзвони дзвонять. А милого нагаями гонять;
По милії йа сьічі палають,
Йа милого в кайдан закувають.
Ой люблю, люблю я шинкарчину дочку, Йа що ходить у вишневім садочку.
Ой а шинкарка сорочечку шила,
А звечора свою дочку била:
— Де ти, суко, віночок згубила?
— За Дунаєм полотно білила,
Там я, мамцю, віночка згубила,
За Дунаєм полотно спирала,
(Там, я, мамцю, вінок потеряла).
— Суди, боже, неділі діждати,
То будехмо громаду збирати,
То будемо Дунай виливати
Та будемо віночка шукати.
— Не тра, мати, людей турбувати, Треба, мати, впоправду сказати: їхав, мати, козак молоденький,
Здійняв з мене вінок рутвяненький Й накинув серпанок тоненький.
От тепер же я ні жінка, ні дівка, . Тепер же я, молоденька, поговірка. Тепер же я од роду проклята,
Тепер же я од батька прогната,
Тепер же я в лузі не калина,
Тепер же я в батька не дитина.
Тепер же я у саду не вщпня,
Тепер же я у батька не пишна,
Тепер же я в полі не криниця,
Тепер же я в брата не сестриця.
Тиха вода, тиха вода Бережечки зносить,
Молодая рекруточка Капітана просить:
— Ой ти, пане капітане, Вчини ж мою волю,
Визволь мого миленького З прийому додому.
— Молодая рекруточко, Візьми собі холодної води, Промий чорні гочі.
Не визволю миленького,
Бо другая схоче.
— Ой я з броду брала воду, Коромисло гнеться,
Стоїть барин край ворітець, Як барвінок в’ється.
Стоїть барин край ворітець, Як барвінок в’ється:
— Дай, рекрутко, води пити З повного відерця.
— Не казала мені мати Сеї води дати,
Єсть удома воріженьки, Будуть чарувати.
Чарувала руки, ноги Ще й чорнії брови,
Ще й чорнії гочі,
Щоб не ходив до рекрутки Темненької ночі.
Не сплять мої воріженьки, В вікна заглядають,
Вони ж мого миленького З війська виглядають.
* * ♦
Ой дай же, боже, звечора погоду, Заберу відра та й піду по 8 воду;
Ой ще й дівчина води 1 не набрала,
А вже й дівчина ляшка сподобала:
— Ой ви, ляшки, ви добрії хлопці, Візьміть мене на порон з собою.
Скоро дівчина на порон ступила, Де ся й узялася великая хвиля,
Тую дівчину та й з порона збила.
Ой один каже: щука-риба грає.
А другий каже: дівка потопає.
Ой третій каже: що буде то буде, Молоду дівчину рятувати буду.
— Ой рятуй, рятуй, молодий козаче, Ой будеш мати год батька заплату, [Год батька заплату], год матері дяку.
— Ой я не хочу год батька заплати, [Год батька заплати], год матері дяки, Ой оно 2 хочу за милую взяти.
— Молодий козаче, що буде то буде, Ой я не хочу за милую бути.
Ой лучче буду в морі потопати,
Ой та не хочу за милую стати.
Ой лучче буду жовтий пісок їсти,
Не хочу з нелюбом на посаді сісти. Ой лучче буду в сирі[й] землі гнити,
Не хочу з нелюбом на сім світі жити.
Ой устану я в понеділок,
Чи не напряду я хоч починок.
Ой я пряла чи не пряла,
Прости, боже, що збрехала!
І клоччя курить,
І головка болить,
І до коршми кортить.
Ой там куми п’ють,
Ой там куми ждуть,
Ой там куми випивають,
А все мене споминають:
— Що за новина,
Що куми нема?
Ой устану я й у вівторок,
Чи не напряду я пасом сорок!
Ой пряла чи не пряла і т. д.
Ой устану я й у середу,
Чи не напряду я й попереду.
Ой пряла і т. д.
Ой устану я й у четвер,
Чи не напряду я хоч тепер.
Ой пряла і т. д.
Ой устану я й у п’ятницю,
Чи не напряду я хоч чісницю. Ой пряла і т. д.
Ой устану я й у суботу,
Чи не пороблю я всю роботу.
Ой пряла і т. д.
(м. Миропілля)
* *
*
Ой з-под того явора Вийшла вдова молода, (2) Породила два сина — їванюшу й Василя.
Й у китайку повила,
Та й в корабель вложила, Та й на Дунай пустила:
— Ой ти, море синоє, Гляди мої синове.
Ой ти, риба зимова,
Гляди мої два сина — їванюшу й Василя.
Ой ти, жовтий пісочок, Гляди моїх діточок!
Ой в двадцятому году Пішла вдова по воду, Стала вдова воду брать, Став корабель припливать Та й до вдови розмовлять: