Выбрать главу

До півночі комора шуміла,

А до світу вже мила зомліла.

Вийшов милий з комори до хати,

Лежить мати посеред кімнати.

— Мати, мати, пораднице в хаті, Порадила, як милу скарати,

Тепер порадь, де її сховати.

— Зірви, сину, в коморі підлогу, Сховай, сховай любую розмову.

— Я не буду підлоги зривати,

Я не буду милої ховати,

Треба дати йа до пана знати.

— Пане, пане, зробилась причина,— Вмерла жінка, зосталась дитина.

— Як умерла, то треба сховати,

Як сам забив, то треба чекати.

По милії в усі дзвони дзвонять. А милого нагаями гонять;

По милії йа сьічі палають,

Йа милого в кайдан закувають.

Ой люблю, люблю я шинкарчину дочку, Йа що ходить у вишневім садочку.

Ой а шинкарка сорочечку шила,

А звечора свою дочку била:

— Де ти, суко, віночок згубила?

— За Дунаєм полотно білила,

Там я, мамцю, віночка згубила,

За Дунаєм полотно спирала,

(Там, я, мамцю, вінок потеряла).

— Суди, боже, неділі діждати,

То будехмо громаду збирати,

То будемо Дунай виливати

Та будемо віночка шукати.

— Не тра, мати, людей турбувати, Треба, мати, впоправду сказати: їхав, мати, козак молоденький,

Здійняв з мене вінок рутвяненький Й накинув серпанок тоненький.

От тепер же я ні жінка, ні дівка, . Тепер же я, молоденька, поговірка. Тепер же я од роду проклята,

Тепер же я од батька прогната,

Тепер же я в лузі не калина,

Тепер же я в батька не дитина.

Тепер же я у саду не вщпня,

Тепер же я у батька не пишна,

Тепер же я в полі не криниця,

Тепер же я в брата не сестриця.

Тиха вода, тиха вода Бережечки зносить,

Молодая рекруточка Капітана просить:

— Ой ти, пане капітане, Вчини ж мою волю,

Визволь мого миленького З прийому додому.

— Молодая рекруточко, Візьми собі холодної води, Промий чорні гочі.

Не визволю миленького,

Бо другая схоче.

— Ой я з броду брала воду, Коромисло гнеться,

Стоїть барин край ворітець, Як барвінок в’ється.

Стоїть барин край ворітець, Як барвінок в’ється:

— Дай, рекрутко, води пити З повного відерця.

— Не казала мені мати Сеї води дати,

Єсть удома воріженьки, Будуть чарувати.

Чарувала руки, ноги Ще й чорнії брови,

Ще й чорнії гочі,

Щоб не ходив до рекрутки Темненької ночі.

Не сплять мої воріженьки, В вікна заглядають,

Вони ж мого миленького З війська виглядають.

* * ♦

Ой дай же, боже, звечора погоду, Заберу відра та й піду по 8 воду;

Ой ще й дівчина води 1 не набрала,

А вже й дівчина ляшка сподобала:

— Ой ви, ляшки, ви добрії хлопці, Візьміть мене на порон з собою.

Скоро дівчина на порон ступила, Де ся й узялася великая хвиля,

Тую дівчину та й з порона збила.

Ой один каже: щука-риба грає.

А другий каже: дівка потопає.

Ой третій каже: що буде то буде, Молоду дівчину рятувати буду.

— Ой рятуй, рятуй, молодий козаче, Ой будеш мати год батька заплату, [Год батька заплату], год матері дяку.

— Ой я не хочу год батька заплати, [Год батька заплати], год матері дяки, Ой оно 2 хочу за милую взяти.

— Молодий козаче, що буде то буде, Ой я не хочу за милую бути.

Ой лучче буду в морі потопати,

Ой та не хочу за милую стати.

Ой лучче буду жовтий пісок їсти,

Не хочу з нелюбом на посаді сісти. Ой лучче буду в сирі[й] землі гнити,

Не хочу з нелюбом на сім світі жити.

Ой устану я в понеділок,

Чи не напряду я хоч починок.

Ой я пряла чи не пряла,

Прости, боже, що збрехала!

І клоччя курить,

І головка болить,

І до коршми кортить.

Ой там куми п’ють,

Ой там куми ждуть,

Ой там куми випивають,

А все мене споминають:

— Що за новина,

Що куми нема?

Ой устану я й у вівторок,

Чи не напряду я пасом сорок!

Ой пряла чи не пряла і т. д.

Ой устану я й у середу,

Чи не напряду я й попереду.

Ой пряла і т. д.

Ой устану я й у четвер,

Чи не напряду я хоч тепер.

Ой пряла і т. д.

Ой устану я й у п’ятницю,

Чи не напряду я хоч чісницю. Ой пряла і т. д.

Ой устану я й у суботу,

Чи не пороблю я всю роботу.

Ой пряла і т. д.

(м. Миропілля)

* *

*

Ой з-под того явора Вийшла вдова молода, (2) Породила два сина — їванюшу й Василя.

Й у китайку повила,

Та й в корабель вложила, Та й на Дунай пустила:

— Ой ти, море синоє, Гляди мої синове.

Ой ти, риба зимова,

Гляди мої два сина — їванюшу й Василя.

Ой ти, жовтий пісочок, Гляди моїх діточок!

Ой в двадцятому году Пішла вдова по воду, Стала вдова воду брать, Став корабель припливать Та й до вдови розмовлять:

вернуться

8

Тут Леся Українка подала звучання звука так: пу,

вуди — Ред.