Частина перша
Сорочинський ярмарок
Уперше повість видруковано в першій книжці першого видання «Вечорів» 1831 р.
Про початок роботи Гоголя над текстом твору існують різні думки. У другому виданні «Вечорів» письменник датував повість 1829 р., що дослідники розуміють як означення самого початку роботи. Певну інформацію надає епіграф до глави XII повісті — фрагмент пісні «Не бійся, матінко, не бійся», текст якої Гоголь отримав від рідних, про що записав у «Книзі всякої всячини»: «з листа 4-го травня (1830)». Тож умовно чорновий автограф рукопису датується травнем 1830 р.
У повісті знайшли опосередковане втілення враження Гоголя не тільки від ярмарку у Великих Сорочинцях, але й у Василівці, де у маєтку Гоголів чотири рази па рік відбувався найбільший у Полтавській губернії ярмарок, де продавали худобу. Відомо, що у Ніжині, значному торговельному центрі початку XIX ст., Гоголь любив ходити по ярмарках, що відбувались тричі на рік і відповідно до церковних свят називались Троїцьким, Всеїдним і Покровським. У розділі «Щось про Ніжин, або Дурним закон не писаний» Гоголь згадує ніжинський Всеїдний ярмарок, який відбувався взимку перед Великим постом.
Серед повістей «Вечорів» «Сорочинський ярмарок» вирізняється тісним зв’язком з українською фольклорною та літературною традицією, що отримали широке й різнопланове втілення. Так, плідним джерелом твору стали мотиви легенд і казок, в яких розповідалось про чорта, котрого вигнали з пекла; про те, як чорт шукав своє майно, а також і про неможливість позбутись дарунків нечистого чи уникнути пов’язаних з цим небезпек та пригод.
Мотиви народного анекдоту, побутової казки, вертепу, як у фольклорному, так і літературному варіантах, відгукнулись у створеному Гоголем образі подружжя — простакуватого й незворушного у своїй флегматичній впевненості Солопія Черевика та сварливої Хіврі, яка усіляко крутить чоловіком. З побутової казки та вертепної драми Гоголь творчо запозичив образи дяка й цигана (див.: Рогозов В.А. Традиционные типы малорусского театра XVII—XVIII вв. и юношеские повести Н.В. Гоголя // Памяти Н.В. Гоголя. — Киев, 1911. — С. 99‒169). Демонічні риси останнього були не тільки даниною західним романтичним віянням (Манн Ю.В. Поэтика Гоголя. — 2-е изд., доп. — М., 1988. — С. 71), але й відповідали українській традиції: «Як і будь-який інший інородець, циган — представник потойбічного світу, який має зв’язок з нечистою силою» (Рогов К.Ю. Сорочинская ярмарка // Гоголь Н.В. Полн. соб. соч. — Т. 1. — С. 690).
Досить різноманітно й вигадливо Гоголь скористався українською літературною традицією. Так, за епіграфи слугують фрагменти з «Енеїди» І. Котляревського, комедій батька — В.О. Гоголя «Собака-вівця» й «Простак», байки П. Гулака-Артемовського «Пан та собака».
Сюжетні колізії з комедій В.О. Гоголя, аж до текстуальних збігів, почасти перейшли до повісті М. Гоголя. Серед власне літературних впливів найбільш помітне відлуння «Гайдамаків» О. Сомова (опис ярмарку). Цікавим і цілком вірогідним є припущення про можливу трансформацію початкових рядків «Сорочинського ярмарку» — «Как упоителен, как роскошен летний день в Малороссии!» — у рефрен популярного музичного хіта кінця XX ст. «Как упоительны в России вечера!» (Соколов Б. Гоголь: Энциклопедия. — М., 2003. — С. 391).
Історію з червоною свиткою пояснюють як літературним походженням (Р.Ю. Данилевський зазначив подібний епізод у «Чарах кохання» Л. Тіка — див.: Данилевский Р.Ю. Людвиг Тик и русский романтизм // Эпоха романтизма: Из истории международных связей русской литературы. — Л., 1975. — С. 68‒113), так і демонічною семантикою червоного кольору, характерною для слов’янської демонології. Так, згідно з уявленнями українців, чорт одягав червону (або чорну) свитку (див.: Красный цвет // Славянские древности: Этнологический словарь под общей ред. Н.И. Толстого. — М., 1995. — Т. 1. — С. 151‒154).
Сорочинецька ярмарка // «Вечери на хуторі близь Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком». Написав Миколай В. Гоголь. Перевів з московського Ксенофонт Климкевич. — Львів. 1864. — Т. 1. — С. 15‒77.
Сорочинський ярмарок, із «Вечерів на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя / Пер. М. Старицький. — К.: Тип. М.П. Фрица, 1874. — 40 с.
Сорочинський ярмарок, із «Вечерів на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя / Пер. М. Старицький. — 2-гс вид., випр. — К.: Вид. Л.В. Ильницького. Тип. Г.Т. Корчак-Новицького, 1882. — 32 с. [На обкладинці: К., 1883].