При всіх існуючих на сьогодні прочитаннях цієї повісті усталеною залишається сформована ще за життя Гоголя думка про винятковий поетичний характер, що вирізняє «Майську ніч» з-поміж повістей «Вечорів».
Травнева ніч, або Втопленниця / Пер. К. Климкович // Гоголь М.В. Вечери па хуторі близь Диканьки. — Львів, 1864. — Т. 1. — С. 111 — 173.
Весняної ночі. Оповідання Н. Гоголя / Пер. Олены Пчилкы. — К.: Тип. В. Кульженко, 1880. — 63 с.
Весняної ночі. (Майская ночь, или Утопленница) / Пер. Олени Пчілки // Пчілка О. Переклады з Гоголя. — К., 1881. — 39 с. [2-га паг.].
Весняної ночі / Пер. Олени Пчілки // Гоголь М. Оповідання. — Львів, 1881. — С. 35‒74.
Майська ніч, або Утоплена / Пер. М. Рильського // Гоголь Н. Твори: В 5 т. / Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1929. — Т. 1. — С. 57‒88.
Майська ніч / Пер. М. Рильського. — К.: Книгоспілка, 1929. — 36 с.: іл. Майська ніч, або Утоплена / Пер. з рос. за ред. І. Маненка. — X.; К.:
Література та мистецтво, 1934. — 46 с. [2-га паг.]. — (Масова б-ка худож. літ.).
Майська ніч, або Утоплениця // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К.; X., 1935. — С. 58‒87.
Майська ніч, або Утоплениця. — К.: Держлітвидав, 1935. — 58 с. — (Б-ка читача-початківця).
Майська ніч / Пер. М. Рильського. — К.: Держлітвидав, 1946. — 28 с. — (Б-ка худож. літ.).
Майська ніч, або Утоплениця // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К., 1950. — С. 50‒75.
Майська ніч, або Утоплена / Пер. М. Рильського // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 111‒139.
Майська ніч, або Утоплена / Пер. М. Рильського. — К.: Держлітвидав, 1952. — 32 с.: іл.
Майська ніч, або Утоплена / Пер. М. Рильського. — К.: Держлітвидав, 1956. — 33 с.
Майська ніч, або Утоплена / Пер. М. Рильського. — К.: Дніпро, 1983. — 132 с.
Майська ніч, або Утоплена: [Для серед. шк. віку]: Пер. з рос. / Іл. О.В. Кузнсцової. — К.: Школа, 2007. — С. 60‒95: іл. — (Моя улюблена книжка).
Майська ніч, або Утоплена: [Для дітей шк. віку] / Скороч. пер. з рос. за ред. В. Верховпя. — X.: Джапік’ян Л.А., 2007. — 45 с.
Втрачена грамота
Вперше повість надрукована у першому виданні «Вечорів» (перша книга, 1831 р.). Роботу над рукописом датують за Гоголевим листом до матері — 22 травня 1829 р., в якому він просив надіслати опис різних картярських ігор, побутуючих серед українців.
У повісті Гоголь щедро скористався як фольклорними, так і літературними джерелами.
Серед фольклорних впливів до найсуттєвіших належить поширений сюжет про подорож до пекла чоловіка, який намагається повернути «грамоту», що засвідчує його угоду з чортом. В Україні варіанти цього фольклорного сюжету відомі як легенди про «кумове ліжко» або про розбійника Мадея (Малорусские народные предания и рассказы. Свод Михаила Драгоманова // Издание Юго-Западного Отдела Императорского Русского Географического Общества. — Киев, 1876. — С. 50‒51, 406— 410). Серед інших фольклорних мотивів, якими скористався Гоголь, — гра у карти з чортами у пеклі (Ю. Лотман зазначив виняткове поширення мотиву рокованої гри з нечистим у романтичній літературі 20‒30-х років XIX ст. — див.: Лотман Ю.М. Тема карт и карточной игры в русской литературе начала XIX века // Ученые записки Тартуского государственного университета. — Вып. 365. Труды по знаковым системам. 7. Памяти Петра Григорьевича Богатырева. — Тарту, 1975. — С. 120‒142); зображення дивовижного коня, власне чортячого, який у народних казаннях перетворюється на лавку або коцюбу. До того ж в Україні існувало повір’я, що кінь — це перетворений Богом диявол, чим пояснювалися притаманні йому в казках надзвичайні властивості (Булашев Г.О. Украинский народ в своих легендах и религиозных воззрениях и верованиях. — Вып. 1. Космогонические украинские народные воззрения и верования. — Киев, 1909. — С. 401).
Великою мірою наснажували Гоголя літературні джерела. Зокрема, «Енеїда» І. Котляревського (епізод сходження Енея до пекла, опис пекла, повернення Енея); вставна новела з роману В. Скотта «Редгонлет» (1824); типологічно близьким до сцени шабаша «Втраченої грамоти» є зображення Вальпургієвої ночі у «Фаусті» Гете.